У Галинки легенева дисплазія, вона з лікарень не виходить. Туди-сюди всі 11 місяців, туди-сюди. Недоношеною народилася … І контакт з ВІЛ, вам говорили?

Ольга чекала в лікарняному коридорі, холодіючи від напруги. Нарешті медсестра простягнула конверт. Пальці ніяково рвали папір, але нарешті потрібний лист опинився в руках. Дівчина опустила очі, і …

Місяць до цього …

У кутку кімнати, в залізному ліжечку сиділа крихітна дівчинка. Вона була настільки мала, що здавалася новонародженою, хоча Оля знала – їй 11 місяців. З лялькового личка на незнайомців дивилася пара величезних сірих очей.

– Ось і Галинка, – з удаваною веселістю заговорила Тетяна Анатоліївна, – знайомтеся!

Дівчина міцніше стиснула руку чоловіка і несміливо потягнула вперед, до ліжечка з малятком. Михайло, дерев’яний від хвилювання, поклав поруч з Галинкою брязкальце. Дівчинка на секунду скосила очі на подарунок і знову втупилася на Олю.

«Як в душу дивиться», – майнула в голові у дівчини дивна думка.

Чоловік осмілів першим. Якомога лагідніше заговорив він завченими на школі прийомних батьків фразами:

– Привіт. Мене звуть Михайло, а це Оля. Ми прийшли погратися з тобою. Любиш гратися?

Дівчинка мовчала.

– Брязкальце тобі принесли, дивись, – Міша знову взяв яскраву іграшку і струснув, – як чудово дзвенить, чуєш?

Але дитина не повернулася на звук. Вона мовчки, не моргаючи, дивилася Олі в очі, немов чекала чогось.

– Привіт, я Оля. Ми прийшли … – голос затремтів і раптом захрип. Подумки Оля закінчила фразу: «ми прийшли за тобою». Цього не можна говорити, але в голові звучало лише одне: «Це моя дочка. Потрібно забрати її звідси. Швидше!!»

Над вухом раптом загуркотів голос Тетяни Анатоліївни – Оля забула, що лікар з ними, і здригнулася від несподіванки.

– У Галинки легенева дисплазія, вона з лікарень не виходить. Туди-сюди всі 11 місяців, туди-сюди. Недоношеною народилася … І контакт з ВІЛ, вам говорили?

– ВІЛ?? – голос чоловіка звучав як ніби здалеку, – ні, нічого не говорили. Ми відразу озвучили, що не готові … Як це вийшло??

«Бігти. Хапати і бігти!!» – билося в голові у Олі.

А сірі очі все так само дивилися, не відриваючись, пронизуючи дівчину наскрізь.

– Ні, нам таке не підходить! – вигукнув Мишко.

Тут дівчинка здригнулася і відвела погляд. Все зрозуміла. Оля чула ще, як чоловік щось палко обговорює  щось з лікарем, але їхні голоси ставали все тихішими й тихішими, закрутилася голова і світло несподівано згасло.

Прокинулась дівчина в невеликій задушливій кімнаті. Поруч з нею сидів ошелешений Мишко. Тетяна Анатоліївна перебирала баночки в коробці з червоним хрестом.

– Де ж нашатир, він точно був тут …

– Не потрібно, – Оля слабо посміхнулася і сіла. – мені вже краще…

– УФ, перший раз у нас таке, – лікар явно зазнала полегшення. – Ну що, я так зрозуміла, Галя вам не підходить?

– Ні, – холодно відповів Мишко.

– Підходить! – одночасно з ним викрикнула Оля.

До самого вечора чоловік був похмурий і мовчазний. Поїли в тиші, не дивлячись один на одного, потім він загримів посудом, а вона без сил впала в крісло в надії задрімати. Їй всюди ввижався погляд сірих очей і німе запитання: «Мама, це ти?».

І Оля наважилася. Зібрала всі сили, підійшла до чоловіка, обняла.

– Міша, я просто відчуваю, що вона моя дочка. Наша дочка, розумієш? Інша мені не потрібна …

Міша опустив кухоль в раковину і повернувся до дружини.

– Оль, але ВІЛ?

– Ти ж знаєш, контакт не вирок. Може вірусу немає. А якщо є, вона все одно гідна жити повним життям, розумієш, повним?? Вона буде бігати, гратися, сміятися, обіймати нас з тобою. Її будуть любити! Хіба не це найважливіше?

– Ох, як на словах все просто … – Міша важко зітхнув, але в його голосі більше не було сили. – Ти точно все вирішила?

– Точно.

Значить ризикнемо.

… Дівчина дістала нарешті з конверта потрібний лист. Очі забігали по рядках. Серце, здається, билося всередині голови – боммм, бомммм, бомммм. Знову, з початку, ще раз, і ще один. Прочитати уважно кожне слово, кожен символ.

Пацієнт: Галина Михайлівна Р.

Вік: 1 рік

Матеріал для аналізу: венозна кров.

Результат: ВІЛ НЕ ВИЯВЛЕНО.

Їх з Мишком дочка здорова.

Ви б зробили такий відчайдушний крок, як ця сімейна пара?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector