На цьому тижні я була щаслива спостерігати за такою картиною: молода мама займалася з групою фітнесом, а її синочок спокійнесенько сидів у куточку спортзалу та щось там собі тихенько бурмотів, грався зі своїми пальчинятами.
І знаєте що? Цей малюк посміхався та був щасливим.
Мама постійно шарпала своє чадо, адже хотіла, аби він теж займався активністю.
– Піди на велодоріжку та покрути хоч трішки педалі! Там є скакалка, пострибай!
Хлопчик, наче, погоджувався, але все одно не ставав з місця та грався зі своїми уявними іграшками. Ясна річ, що маму це ще більше дратувало.
Мені чомусь згадалися студентські роки у моєму педагогічному університеті, коли ми з одногрупницями писали заповіді вчителя:
- Попроси холерика вирізати аплікацію – завчасно підготуй бинт та перекис.
- Зроби зауваження меланхоліку – стань його ворогом.
- Змусь сангвініка заповнити пропуски – подивися на його сльози.
- Візьми флегматика на спортивні змагання – хоч посмієшся.
Темперамент – не може змінитися.
Якщо ваша дитина дуже довго збирається, або дуже повільна, то це не означає, що вона це робить вам на зло. Єдине, що залишається вам робити – прийняти її та ставитися з добрим сміхом, або постійно підвищувати голос та псувати відносини.
Мені часто розповідає мама про мене в дитинстві:
– Тобі вистачало шкатулки ґудзиками, як іграшки на весь день! Я спокійно могла займатися своїми справами, а ти собі тихенько бавилася.
Чесно, то я цього не пам’ятаю, але мама каже, що у мене тоді була своя філософія – ґудзикова. Я так обережно їх сортувала за розмірами, кількістю дірочок, навіть давала їм імена та вигадувала казки про них. Тоді, я була щаслива.
Зараз я і сама мама, тому вирішила дати своїй донечці у реліквію свою коробочку з ґудзичками, яку мою мама називала – шкатулкою спокою.
Знаєте, яка була реакція моєї дитини? Оля почала їх підкидати, розкидати по всій квартирі і белькотати, що це дощ! Вона у ці миті щаслива.
Звісно, мені не зовсім це подобається, адже приходиться прибирати багато, енергія йде, але я ніколи її не сварю за це. Просто зрозуміла істину – у кожного своє бачення щастя, себто кожен має свою скриньку зі своїми ґудзиками.
А ви були спокійною дитиною?
