На цьому тижні я була щаслива спостерігати за такою картиною: молода мама займалася з групою фітнесом, а її синочок спокійнесенько сидів у куточку спортзалу та щось там собі тихенько бурмотів, грався зі своїми пальчинятами.
І знаєте що? Цей малюк посміхався та був щасливим.
Мама постійно шарпала своє чадо, адже хотіла, аби він теж займався активністю.
– Піди на велодоріжку та покрути хоч трішки педалі! Там є скакалка, пострибай!
Хлопчик, наче, погоджувався, але все одно не ставав з місця та грався зі своїми уявними іграшками. Ясна річ, що маму це ще більше дратувало.
Мені чомусь згадалися студентські роки у моєму педагогічному університеті, коли ми з одногрупницями писали заповіді вчителя:
- Попроси холерика вирізати аплікацію – завчасно підготуй бинт та перекис.
- Зроби зауваження меланхоліку – стань його ворогом.
- Змусь сангвініка заповнити пропуски – подивися на його сльози.
- Візьми флегматика на спортивні змагання – хоч посмієшся.
Темперамент – не може змінитися.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Якщо ваша дитина дуже довго збирається, або дуже повільна, то це не означає, що вона це робить вам на зло. Єдине, що залишається вам робити – прийняти її та ставитися з добрим сміхом, або постійно підвищувати голос та псувати відносини.
Мені часто розповідає мама про мене в дитинстві:
– Тобі вистачало шкатулки ґудзиками, як іграшки на весь день! Я спокійно могла займатися своїми справами, а ти собі тихенько бавилася.
Чесно, то я цього не пам’ятаю, але мама каже, що у мене тоді була своя філософія – ґудзикова. Я так обережно їх сортувала за розмірами, кількістю дірочок, навіть давала їм імена та вигадувала казки про них. Тоді, я була щаслива.
Зараз я і сама мама, тому вирішила дати своїй донечці у реліквію свою коробочку з ґудзичками, яку мою мама називала – шкатулкою спокою.
Знаєте, яка була реакція моєї дитини? Оля почала їх підкидати, розкидати по всій квартирі і белькотати, що це дощ! Вона у ці миті щаслива.
Звісно, мені не зовсім це подобається, адже приходиться прибирати багато, енергія йде, але я ніколи її не сварю за це. Просто зрозуміла істину – у кожного своє бачення щастя, себто кожен має свою скриньку зі своїми ґудзиками.
А ви були спокійною дитиною?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
3 важливі стадії розвитку сина! Це має знати кожна мама
Як чужі люди виявилися відданішими і поряднішими від рідних дітей
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Мільйони людей обожнюють котів. Ці пухнасті хвостики зігрівають нас зимовими вечорами, муркочуть і люблять сидіти на ручках
Виберіть одне з зображень лотоса, і отримаєте пораду, яку ви зараз потребуєте
В один прекрасний момент про нього згадує його біологічна мати. Вона прийшла вимагати, щоб він її утримував
Дівчинка сиділа на задньому сидінні, а тато з сусідкою її навіть не помітили і пішли прогулятися
– Чудовий хлопчик, Надійка, – говорила бабуся після втечі шанувальника, – але, на жаль – не нашого кола
Я став дорослим чоловіком, але ця історія дуже гріє мені душу. Людська доброта безмежна. Потрібно тільки вміти її проявляти і не соромитися діставати з куточків своєї душі
Приблизно рік тому у дочки Сергія діагностували злоякісне утворення. Пухлина розвивалася дуже швидко, і після чергового огляду лікар наполегливо порадив шукати можливість зробити пересадку нирки за кордоном
Котлети у рукаві для запікання: соковиті та дуже смачні
