Не вдасться грати на боці протилежному…
Сьогодні я забирала Настю зі школи. Поки чекала на неї у коридорі, випадково підслухала розмову однієї мами із вчителькою. Дівчинка повільно вдягалась збоку, поки вчителька розповідала про своє невдоволення дитиною.
– Відволікається постійно. Математику вчити не хоче – не подобається. Ручки постійно губить і весь час бігає. Скільки можна?! Це не дитячий садок.
Мама після слів вчительки різко оглянулась на свою дитину.
– Чуєш, Віка? Ти чуєш? Підійди сюди, що там стоїш!
Віка тим часом вдягала свій зимовий комбінезон. Потім їй і шапку вдалось вдягти самостійно. Після вона таки підійшла ближче.
– Ти затямила, про що ми говорили? Ти погано поводишся. І я вимушена про все розповісти татові.
Дівчинка занурилась в себе. Мовчки розглядала своє взуття…
– Тато прийде до школи, чуєш?, – продовжила вчителька.
– Чудово, Вікторія. Ти це чуєш? Завтра у школі і тато буде! – немов із задоволенням вигукнула мама.
Допоки дівчинка самотньо стояла по один бік і дивилась на підлогу (чи куди-небудь глибше), її рідна мама із вчителькою продовжували на неї намовляти. У цій ситуації я була сторонньою людиною, дивилась на все збоку. Я не знала ні тієї вчительки, ні маленької Віки, ні її мами. Але того моменту я затямила одну просту істину. У мить, коли ти об’єднуєшся із ким-небудь проти своєї дитини, навіть по дрібниці, ти дитину втрачаєш.
Не вдасться грати на протилежному боці, а після повернутись в обійми своєї дитини. Навіть якщо вона мільйон разів не права. Допоки ви на одному боці – це ваша спільна проблема. І ви будете вирішувати її разом. Якщо ж ви зайняли позицію напроти – дитина залишається одна. Зробіть крок назустріч, навіть фізичний. Будьте поруч. Так, у нас губляться ручки. І математика нам не подобається. А ще, ми постійно бігаємо. У нас проблеми! Хоча, взуття і курточка у нас таки гарні. Що будемо робити?
Часто вам доводилось займати бік вашої дитину у моменти, коли вона не поводилася належним чином?
