У школі її вважали бездарною. Хтось із шкільних викладачів написав її батькам записку в якій говорилося, що у дівчинки були проблеми з навчанням. Вона не могла зосередитися, вічно метушилася. Зараз би сказали, що у неї синдром дефіциту уваги. Але в 30-х роках минулого століття ніхто не знав про такий синдром. Такої хвороби просто не було. Ніхто не знав що існує такий вид розладу.
Її відвели до лікаря. Кімната оброблена дубовими панелями. Вона прийшла туди з матір’ю. Її посадили в крісло в дальньому кінці кімнати, де вона просиділа, підклавши долоні під ноги, цілих 20 хвилин, поки лікар розмовляв з нею і її мамою про її проблеми в школі. Вона всім заважала, не вчасно здавала свою домашню роботу, не встигала і так далі. Зрештою доктор сів з нею поруч і сказав, що вислухав всі її проблеми, але тепер хотів би поговорити з мамою віч-на-віч. Він попросив дівчинку почекати трохи і вийшов разом з мамою з кімнати. До того як вийти, він включив радіо.
Як тільки дорослі вийшли, доктор попросив матір поглянути на те, що робить її дочка. Вона відразу ж схопилася на ноги і почала рухатися в такт музиці. Доктор і мати дівчинки дивилися на це пару хвилин, потім доктор повернувся до матері і сказав:
– Вона не хвора. Вона танцівниця. Віддайте її в танцювальну школу.
Мама послухалася поради лікаря.
Через якийсь час мама і донька увійшли в кімнату, де були схожі на її дочку люди, такі ж непосиди, яким потрібно було постійно рухатися. Там вони навчалися балету, степу, джазовому стилю, займалися джаз-модерном і сучасним танцем.
Згодом дівчинку прийняли в королівську балетну школу. Вона стала солісткою. Зробила чудову кар’єру в королівській балетній трупі.
Врешті-решт вона закінчила королівську балетну школу і заснувала власну танцювальну компанію.
Пізніше вона зустріла Андрю Ллойда Веббера. Разом з ним вона зробила одну з найвідоміших хореографічних постановок в історії. Принесла радість мільйонам людей і стала мультимільйонером. Але ж інший лікар міг би посадити її на таблетки і змусити заспокоїтися…
***
Це не фантастична історія. Насправді головна героїня розповіді – Джилліан Лінн.
Вона – видатний хореограф, танцівниця і просто геній свого часу. Джилліан поставила не один десяток шоу, опер, балетів і мюзиклів. Пам’ятаєте легендарні “Привид опери” (The Рhantom of the Opera) і “Кішки” (Cats)? – Лінн їх автор!
Батьки мають навчитися поважати інтереси своїх дітей. Саме через любов найближчих людей у малюка народжується впевненість у собі. В майбутньому, завдяки підтримці батьків, людина матиме внутрішню гармонію.
А як ви вважаєте: чи мають батьки втручатися у інтереси дитини?
