Я втратила маму, коли мені було всього три роки. Моїм вихованням займався тато. Проте він зробив все можливе, щоб я не відчувала себе обділеною. Навіть косички у мене були найкращі в класі.
Одним словом я стала сенсом життя для батька. Інших жінок у нього не було, адже він переживав, що це погано на мене вплине. Увесь свій час тато приділяв мені.
Пройшов час. Я виросла, вийшла заміж, переїхала і стала мамою. Проте я ніколи не забуваю приїжджати у рідну домівку. Батько також часто навідується в гості. Дідусь обожнює своїх онуків, а вони його.
Не так давно у тата був ювілей. Йому виповнилося 60 років, хоча виглядає він набагато молодшим. Я завжди отримую задоволення від спільних прогулянок, адже оточуючі сприймають нас як пару.
Проте вік все ж впливає на здоров’я, тому через деякі проблеми батько опинився в лікарні. Я провідувала його і помітила, що у нього кожного дня надзвичайно хороший настрій. Виявилося, що він познайомився з однією жінкою, яка також проходила курс лікування. До неї приходив чоловік з донькою і приносили гостинці, а та передавала їх моєму татові.
Зрештою, позитивні емоції лише сприяли одужанню, тому я щиро раділа, що все так складалося.
Минулої суботи я вкотре приготувала обід і зібрала сумку для тата. У палаті я застала незнайому жінку. Вони приємно спілкувалися.
Проте на мене вона відреагувала холодно і навіть неприязно. Я їй не сподобалася з першого погляду. Жінка прямо запитала:
– Ти мені не розповідав, що у тебе хтось є…
– Ти неправильно зрозуміла. Це моя дочка, – спробував пояснити батько.
Буквально за декілька днів тата виписали. Я забрала його до себе додому. Ввечері він раптово сказав:
– Доню, ти не повіриш. Насправді Анна не спроста приділяла мені стільки знаків уваги.
– Справді? Але ж вона одружена… – здивовано відказала я.
– Ти права. Проте її донька – ні. Після твого візиту Анна почала дорікати мені, мовляв, хотіла звести мене зі своєю дочкою, щоб та згодом отримала мою квартиру у спадок. А тут розчарування – спадкоємиця вже є. Такого нареченого їм не потрібно. Ось так я втратив молоду дружину, – розсміявся тато.
Після цієї історії я вкотре переконалася в тому, що кращого батька не знайти!
А як ви ставитеся до шлюбу з розрахунком?
