Чи могли б Ви пробачити зраду? У редакторів “Цікаво про” думки з приводу цього питання дуже розділилися… нещодавно натрапили на історію, яка змусила нас подумати над відповіддю трохи зосередженіше…
Мене звуть Олена і я вже 10 років, як заміжня.
Мій Роман — найкращий чоловік у всьому білому світі. Мені здавалося, що в нас із ним ідеальний союз: я його кохаю до нестями, а він мене…
У нас народилося 2 прекрасних донечок. Роман лагідно називає їх своїми принцесками і ніяк інакше.
Дівчатка настільки йому довіряють, що розповідають більше секретів, ніж мені… Не можуть заснути без таткової казки на ніч.
Але останнім часом все кардинально змінилося. Роман став холодним і байдужим. Не приділяє уваги ні мені, ні донькам. Одного разу навіть накричав на них — такого раніше ніколи не траплялося, що б малі бешкетниці не накоїли.
– Любий, що з тобою? Ти якийсь напружений останнім часом.
– Серйозні проблеми на роботі. Ти не хвилюйся перед дівчатками я свою провину загладжу.
Я заспокоїлася… Але через кілька тижнів мені зателефонував незнайомий номер:
– Доброго дня! Ми з вами незнайомі, але мушу Вам повідомити, що у Вашого чоловіка є позашлюбний син – Андрійко…
– Що? Це маячня якась — цього просто не може бути! – кричала я в слухавку, але по той бік вже звучали довгі й протяжні гудки.
Я намагалася не приймати цю інформацію близько до серця — то, мабуть, просто чийсь невдалий і злий жарт… Як себе не заспокоювала — не могла більше тримати все в секреті.
– Хто такий Андрійко? – різко і раптово спитала чоловіка.
– Що? Звідки Ти…. Як ти дізналася?
– То ти скажеш хто це, чи мені самій про все довідатися?
Тоді чоловік приголомшив мене відвертим зізнанням. Виявилося, що 4 роки тому він мав необережність випити зайвого на корпоративі. В тому ж закладі познайомився на п’яну голову з якоюсь дівчиною, от все між ними і сталося.
– Присягаюся, Оленко, я вранці ледве згадав, що зі мною трапилося. Ти ж знаєш, я тільки тебе кохав, кохаю і буду кохати завжди. То все той клятий алкоголь!
Я була шокована… Не могла повірити в те, що мій Роман на таке здатний.
– Потім Марина знову з’явилася в моєму житті. Сама мене розшукала, щоб повідомити, що вагітна. Я наполягав на аборті, але вона таки народила дитину. Я допомагав хлопчику, як міг, але горе-мати витрачала усі аліменти на свої гулянки. Зараз взагалі з глузду з’їхала — віддала Андрія до дитячого будинку. Тому я такий сердитий був останніми днями.
Мені нічого було сказати. Встала, розвернулася і пішла до кімнати. Мені потрібен був час, щоб прийняти нову реальність… У мого чоловіка є дитина від коханки на одну ніч!
Тиждень не могла на нього навіть дивитися. Він вибачався, купував щовечора квіти, навіть на коліна переді мною вставав — робив все, аби я пробачила йому цю дурну помилку.
– Це було лише раз і більше ніколи в житті не повториться. Я тепер до рота навіть вина не візьму! Присягаюся.
Пробачила! Куди було подітися. Я ж його кохаю, та й доньки без батька жити не зможуть.
За тиждень домовилася з подругою пообідати в кафе — треба хоч трохи мізки провітрити після всього, що сталося.
Заходжу — а там мій Роман з маленьким хлопчиком за столом сидить. Піцу наминають…
Я обрала такий столик, щоб чоловік мене не бачив… Коли йшла до вбиральні випадково почула розмову двох офіціанток:
– Уяви собі, малий при живому батькові — сирота. Матір його залишила напризволяще, а горе-татусь тільки раз на тиждень з ним бачиться.
– Чого так?
– Казав хлопчині, що не може його забрати, бо боїться втратити кохану жінку… Я сама це чула…
В той момент мене наче осяяло. Я розвернулася на 180 градусів і попрямувала просто до столика Романа.
– Привіт, хлопці. А що це ви тут робите? Чи не час вже нам усім йти додому? Я супу смачного зварила — в сто разів кращий, ніж ваша піца.
Андрійко сидів і дивився на мене зачарованими очима…
– То ви моя нова мама?
– Якщо ти цього захочеш, то так воно і буде, — відповіла я з усмішкою.
Хлопчик зіскочив з крісла, підбіг до мене і обійняв. В той момент Роман заплакав.
– Ходімо все додому. Андрійкові ще з сестричками знайомитися треба.
Тепер я щаслива мама 3 діток і дружина найтурботливішого чоловіка у світі.
Наша команда захоплюється внутрішньою силою Олени і її великодушністю. Мабуть, таки не кожна жінка здатна на такий вчинок.
Чи наважилися б Ви прийняти чужу дитину?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
