На нашу заправку заїхала сім’я. В очі одразу кинулись російські номери. Ми зрозуміли, що зараз усім буде дуже весело.
Поки бак їхнього автомобіля наповнювався бензином, голова сімейства вирушив на пошуки кави.
Підійшов до каси, розрахувався карткою російського банку за послуги і попросив доплюсувати до рахунку ще суму за 4 кави.
Чоловік впевнено і гордо підійшов до автомату, швидко натиснув усі необхідні кнопки, але вмить розгубився, коли побачив стаканчики, з яких йому довелося б пити замовлений напій.
Від яскравого синьо-жовтого малюнка і напису: “Слава Україні!” у дядька певно аж очі заболіли. Він довго думав, що ж йому робити. Залишитися без кави, чи переступити через гордість громадянина великої держави і таки взяти до рук ту ємність.
– Саша, ты куда исчез? Ты уже час купить кофе не можешь? – підганяла його дружина, яка не витримала нерозторопності чоловіка.
В той момент за парочкою спостерігали усі працівники заправки та інші відвідувачі. Схоже, що на кілька хвилин робота припинилася, бо в тих стінах відбувалося щось значно цікавіше.
Після довгих мук і роздумів Саша таки взяв 4 стаканчики, наповнив їх кавою і, не прощаючись, вийшов на вулицю.
Не встигли двері за ними зачинитися, як усі почали реготати.
– Ото вже допекли ми Сашкові своїми стаканчиками! Шкода, що на відео його мордяку не зняли, – крикнув один із працівників заправки.
Дійсно, шкода. Бо такий вираз обличчя треба було тільки бачити!
Чи розсмішила б вас така історія?
