– В мене є де жити, не хвилюйтеся, на вулицю не вижену, – говорила підсміюючись вона. Але згодом все вийшло геть по-іншому

Коли ми з моїм чоловіком Володимиром одружувалися, його мама Іванна Ігорівна вирішила зробити нам подарунок. Вона сказала, що дарує двокімнатну квартиру, яка залишилася від бабусі. Я була щаслива. Свій кут – це так прекрасно. Ми зможемо не витрачатися на оренду і економити купу грошей.

Коли ми вперше прийшли на квартиру, то моя радість трохи зменшилася. Там були старі меблі, непрацююча техніка і купа бруду. Проте Володя мене заспокоїв, казав, що усе зробимо. Головне, що є квартира. 

Я погодилася з чоловіком. Єдине, що мене насторожило одразу – Іванна Ігорівна не переписала квартиру на сина. Коли Володя спитав про це, свекруха сказала, що це все формальності і не буде ж вона виганяти рідну дитину на вулицю. Тим більше, що у неї вже є інше житло.

Ми почали ремонт. Вирішили одразу робити дорогий та надійний. Аби зробити усе якнайкраще, почали відмовляти собі в усьому, навіть взяли кредит. 

Поступово квартиру було просто не впізнати. 

Одного дня ми з чоловіком вечеряли. Неочікувано подзвонила Іванна Ігорівна, вона повідомила, що їй нічим виплачувати кредит за машину. Володя відповів, що ми теж зараз не можемо дати їй кошти, і так живемо від зарплати до зарплати.

Свекруху ця відповідь не задовольнила. Вона почала погрожувати моєму чоловіку, що вижене нас із квартири, адже ми не власники. Іванна Ігорівна дала нам два тижні на роздуми. Або ми виплачуємо гроші за машину, або виселяємось і вона бере квартирантів.

Та як так? Ми зробили дорогий ремонт і тут такий подаруночок. 

Чоловік був у відчаї. Він казав, що це вітчим налаштовує мати проти нас. Але, я вважаю, що вона достатньо доросла жінка і спеціально не переписала квартиру на сина. Просто свекруха хотіла мати важелі впливу на нас.

Виїжджати з квартири не хочу, але піддаватися шантажу з боку Іванни Ігорівни теж не збираюся. 

Що робити? Порадьте, будь ласка!

NastjaZ
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector