Заміж я вийшла у 30 років, але сімейного життя не склалося і чоловік від мене пішов. Так я залишилася сама з 2-місячним сином на руках. Звали його Андрій. У селі я особливо ні з ким не дружила. Просто гарно спілкувалася з сусідами, але справжніх подруг у мене не було.
Йшли роки і моєму сину вже виповнилося 11 років. Він завжди і у всьому намагався мені допомагати.
Декілька років тому, у хату по сусідству заселилася жінка Галина. Вона була приблизно мого віку та мала двох дітей. Старший Вадим був того ж року народження, що й мій Андрій, а ось молодший Павлусь був геть маленький – всього 5 місяців.
З Галиною ми бачилися дуже часто, від того й почали дружити. Вона часто приходила до мене у гості, а я ходила до неї. Сини часто гралися разом, а ми чаювали теплими літніми вечорами у моїй альтанці. Пам’ятаю, напечу ватрушок, зроблю ароматного чаю та й сидимо увесь вечір, пліткуємо. Так ми разом провели 2 роки.
Нещодавно, мій Андрій дуже захотів велосипед. Я ніде не працювала, але отримувала на дитину допомогу та здавала квартиру у місті. Звичайно, одразу дозволити собі таку покупку ми не могли, вирішили трішки грошей назбирати.
Через декілька місяців, у нас з’явилася потрібна сума і я купила синові омріяний велосипед. Андрійко був надзвичайно щасливий та катався на велосипеді майже увесь час. Він навіть почав менше мені по господарству допомагати, так його захопив цей процес. Згодом, він трішки заспокоївся, але все ж часто катався вулицями села. Поряд з ним завжди був Вадим, але у нього не було велосипеда, тому він просто спостерігав за моїм Андрійком.
Якось син прийшов додому та засмучено розповів про те, що вони з Вадимом посварилися через велосипед. Я вирішила не лізти у їх справи. Майбутні чоловіки мають вирішувати такі справи самостійно та я й подумати не могла, що там щось дуже серйозне.
Того ж вечора, до мене прийшла Галина. Я, як завжди, зустріла її з посмішкою та навіть запропонувала чаю, але у відповідь вона просто почала на мене кричати. Галина сварила мого сина та скаржилася, що він не дав її Вадиму покататися на велосипеді і хизувався тим, що ми заможна родина.
Я, звичайно, намагалася спокійно поговорити з подругою, але вона навіть слухати мене не хотіла. Сварка почалася прямо на вулиці і на крики позбігалися навіть сусіди. Тут Галина почала обзивати мене пліткаркою та наговорювати, ніби я з нею обговорювала усіх жителів села. Після гучного скандалу вона просто пішла додому.
Наступного дня, я почала помічати, що сусіди та інші жителі села ставляться до мене вже не так добре. Продавчиня у магазині навіть не віталася, а товари просто кидала мені в очі, сусіди геть перестали зі мною розмовляти… А потім, я побачила, як Галина одній моїй знайомій нашіптувала щось на вухо та кивала у мою сторону. Тут я все і зрозуміла. Колишня подруга просто налаштувала всіх проти мене.
Потім, мій Андрійко прийшов додому та сказав, що його друзі більше не хочуть з ним спілкуватися, тому що “його мати – пліткарка”. Так все літо він провів вдома, допомагав мені по господарству, а Галина знайшла собі нову подругу Надію.
Одного разу, я почула на вулиці крик. Коли вибігла з дому, то побачила, що прямо посеред вулиця стояла Галина та Надія. Вони дуже голосно сварилися. Сварка була ідентична моїй, та замість мене там стояла Надія, яка не збиралася мовчки слухати увесь цей бруд. Вона відкрила усім очі на те, хто Галина насправді і хто дійсно любить пліткувати. За декілька днів Галини у нашому селі вже не було. Сусіди почали зі мною розмовляти і я навіть подружилася з Надією.
Ця ситуація навчила мене тримати язика за зубами та менше ділитися занадто особистими речами, тому що далеко не всі вміють зберігати секрети.
Як би ви вчинили на моєму місці?
