Я досить рано вийшла заміж за свого викладача в університеті. Він був старший від мене на цілих 15 років.
Спочатку я була шалено щаслива: мені здавалося, що я перебуваю в казці. Але через рік все змінилося: чоловік почав звинувачувати мене в тому, що я не вмію готувати, витрачаю багато грошей і одягаюся не по його смаку.
Ситуація погіршувалася з кожним днем. Потім він називав мене дурною, говорив, що я веду себе, як маленька дівчинка, що мені треба подорослішати. Все це жахливо мене засмучувало. Моя мати спочатку не схвалювала наш шлюб, казала, що я рано виходжу заміж, сама вона знайшла спільну мову з моїм чоловіком і вони дуже навіть мило спілкувалися.
Незабаром я сильно посварилася з чоловіком і пішла додому до мами.Оскільки вона влітку зазвичай жила на дачі, квартира була порожньою. В один з теплих літніх днів я вирішила поїхати до мами на дачу. Я виявила там мого чоловіка, який задоволений сидів з мамою за столом, на якому стояло вино і пиріжки. Я навіть зраділа, подумавши, що таким чином він хоче помиритися зі мною через маму. Але я глибоко помилилася … Він проміняв мене на пиріжки і борщ …
Через пару місяців мій чоловік подав на розлучення, а моя мати переїхала до нього додому. Вона просила у мене вибачення за це, але після того, як почула крики і істерику, перестала це робити. Я і мама більше не спілкуємося, ніколи не могла б уявити від неї такого ставлення і зради.
Звичайно, у всьому винен мій колишній чоловік, хоча моя вина в цьому теж є. Про маму і мови не може бути. Як вона могла так зі мною вчинити, до сих пір не можу зрозуміти.
А Ви б змогли на моєму місці пробачити своїй матері?
