Річ у тім, що кожної п’ятниці родичі мого чоловіка збираються на дачі. Усі шістнадцять соток свекри перетворили на город і засадили.
Звичайно, що це все потребує догляду. Щодо мене, то я виросла в місті, тому абсолютно не маю бажання проводити свої вихідні на трудотерапії. Краще провести цей час з користю для себе. Свекри вважали мене нікудишньою господинею, але це не звільняло мене від обов’язкових поїздок на дачу.
Саме так я почала помічати, що мій чоловік справжній “мамин синочок”. Він завжди радився зі свекрухою і не міг без її згоди прийняти жодного рішення.
Чоловік дзвонив до матері навіть з продуктового магазину, щоб порадитися, який хліб краще взяти. А коли я одного разу приготувала салат з каперсами, то він перед тим як його скуштувати запитав у матінки, чи це взагалі щось їстівне. Оскільки жінка також вперше чула про такий продукт, то її синочок покірно чекав, поки вона знайде якусь інформацію в інтернеті. Все ж я продовжувала їздити з ними на дачу, поки стосунки зі свекрами були нормальними.
Та буквально ще декілька схожих випадків остаточно переконали мене в тому, що цей шлюб швидко розпадеться, адже терпіти подібне мені було не під силу. Все ж десь глибоко в душі жевріла надія про те, що все якось налагодиться.
Вечір четверга. Черговий дзвінок свекрухи. Без зайвих питань вона просто сказала чоловікові о котрій годині вони заїдуть. Я вирішила, що буду відстоювати свою позицію до останнього, мовляв, цього разу я нікуди не поїду.
– Аню, ми з тобою рік як одружені, тому ти зобов’язана дотримуватися моїх сімейних традицій, – суворо сказав чоловік.
– А чому ти не цікавишся традиціями в моїй родині? І взагалі, про це варто було розмовляти ще до весілля!
Як тільки ми познайомилися, ніхто не змушував мене обов’язково їздити на дачу і ніхто не попереджав, що це зміниться. Тоді ми з чоловіком проводили вихідні вдвох і часто влаштовували собі романтичні вечори або ходили на побачення.
Та після шлюбу не було жодних вихідних в урожайний період, коли б чоловік залишився вдома. Після моєї категоричної відмови чоловік все ж поїхав на дачу, а я зібрала речі і подала на розлучення.
Ці всі старання свекрухи для того, щоб мати чим торгувати на базарі, а одного разу вона навіть сказала мені, що колишня дівчина її синочка допомогала з продажем. Якби ж я знала, що вони шукають робітницю, то точно б не виходила заміж. Однак мені хочеться жити у своє задоволення і відчувати себе коханою жінкою.
Чи підтримуєте ви таку позицію жінки?
