Хочу розказати вам свою історію. Коли мені було 5 моя мама пішла з життя. Через три роки в батька з’явилася інша і він на ній одружився. Невдовзі у них народився син, я стала для мачухи безплатною робочою силою: за дитиною дивитися, поприбирати і їсти приготувати.
Ставлення жінки до мене було жахливим. Я носила старий одяг, з якого виросла. Бувало, що замість того, щоб купити щось мені батьки приїжджали з новими покупками для сина. Коли він трохи підріс, то мене пересилили в малу кімнату, а йому віддали мою. Батько не знав, але його дружина могла підійняти на мене руку, на щастя це скоро закінчилось.
Але мені було важко з ними морально. Щодня я могла почути у свою сторону, що ні на що не годжуся, нерозумна і далеко не красива. На мене чекає у кращому випадку робота посудомийки. Я регулярно чула, що коли мені стукне 18 я покину квартиру.
Бувало на канікулах я приїжджала до бабусі. Виявилось вона ненавиділа мою маму і мене теж. Жінка з самого початку була проти їхнього шлюбу і не приховувала своєї радості з приводу її смерті.
Я була нікому не потрібна в цій сім’ї й не могла зрозуміти чому мене одразу не віддали в дитячий будинок. Поки у свої 17 років випадково не почула розмову батька з мачухою.
– Вона все зробить як треба, навіть не переживай. – Заспокоював стурбовану мачуху тато.
Мова йшла про квартиру. Мама перед смертю обіцяла, що перепише її на чоловіка, але вона виявилась моєю. Тепер батько з мачухою хотіли забрати її собі. Життя з ними мені так остогидло, що я не могла дочекатися свого повноліття.
На моєму Дні народженні були всі, як ніколи раніше: я, тато, брат, мачуха і її батьки й бабуся. Ми вже доїдали торт з чаєм, як почала говорити мама мачухи:
– Тепер тобі треба збирати свої речі!
– Що? Навіщо їх збирати? – Я не розуміла, що відбувається.
– Тепер ти доросла, повнолітня і самостійна дівчина. Відповідальність за свою вчинки лежить на тобі. Але спочатку ти мусиш віддячити родині, що виховала тебе. Ми багато для тебе зробили. Підеш зараз до нотаріуса і перепишеш квартиру на батька. Бо твоя мати зробила не чесно, обіцяла квартиру йому, а заповіла тобі. Він ростив тебе, гроші вкладав, тепер ти маєш йому віддячити.
– Дякую, що прийшли привітати мене! А тепер забирайтеся з моєї квартири! Даю вам кілька годин! – Сміливо відповіла дівчина і показала пальцем на двері.
Родичі почали нарікати ще більше, а мачуха верещала на всю хату, що ненавидить мене. Від батька я отримала ляпас по щоці, але не заплакала. Коли всі вийшли я видихнула з полегшенням.
Через тиждень батько повернувся зі списком. Він заявив, що я повинна повернути всі гроші, які витратив на мене за ці роки: на одяг, продукти й комунальні послуги. Я була в шоку, адже батьки по закону мають забезпечувати дитину до 18 років. Сума була великою.
Я влаштувалася на роботу і третину зарплати віддавала батьку, щоб покрити свій борг, так триватиме ще 7 років. Але коли я його виплачу, то нарешті стану вільною.
Чи правильно вчинила дівчина?
