Я йшла до невістки в лікарню з важким серцем. Не знала, як в очі їй подивитися.
Нема жодного виправдання моєму сину. Ніколи й подумати не могла, що він на таке здатний.
– Привіт, Мар’яночко! Як у тебе справи?
Нещасна лежала обличчям до стіни і заливала подушку слізьми.
– Як малюк? Вже знаєш, як назвеш?
– Не буду я його називати і забирати його теж не буду! Не потрібні ми нікому.
– Що ти таке говориш, люба моя! Я у тебе є, все налагодиться — от побачиш.
В той момент до палати зайшла санітарка, яка тримала на руках маленького хлопчика, який кричав з усіх сил. Відчував, мабуть, що мамину увагу треба якось привернути.
– Мар’янко, поглянь, як син твій слізьми заливається. Невже не погодуєш? То чим же ти краща за мого сина тоді?
Невістка трохи помізкувала, а потім піднялася з ліжка і взяла немовля на руки. Почала годувати, заспокоювати його. Вже за кілька хвилин сита і задоволена дитина спокійно лежала на її материнських руках.
– Ви праві, Валентино Юріївно. Нікому я його не віддам. Іванком назву — на честь покійного батька.
– Після виписки до мене переїдеш. Я тобі у всьому допомагатиму — сама не залишишся.
– Та як же це? Що люди скажуть? Колишня невістка зі свекрухою під одним дахом живуть… Комедія якась! Засміють нас.
– Що тобі до людей? Хіба не байдуже, що вони говоритимуть?
Після довгих і наполегливих вмовлянь невістка таки дала згоду! Ну, й дякувати Богу. Житимемо втрьох — не пропадемо!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Поки Мар’яна лежала на збереженні на порозі мого дому з’явився Павло.
– Привіт, мамо! Я от по речі свої прийшов. Їдемо з Улянкою закордон на заробітки. Може, кілька гривень у тебе позичу… Треба ж буде перший час на щось жити.
– Ти глянь на нього! Бачте, як розігнався! Гроші він у мене братиме! Ні копійки тобі не дам! У мене тепер є онук, от на нього й витрачатиму усі свої заощадження.
– Та який він тобі онук?! Нагуляла його Мар’яна! Мені Уляна все про неї розповіла.
– Та бреше вона нахабно, а ти, дурень, віриш кожному її слову. Їй від тебе лише одне треба — гаманець твій.
– Неправда. Уляна добра і вірна дівчина. По-справжньому мене кохає — не те що Мар’яна твоя.
Дивилася на свого телепня і не розуміла, коли він став таким самим негідником, як і його батько, який покинув мене з животом мало не до носа.
– Йди, Павле, з Богом. Хай тобі щастить, але помочі від мене не чекай.
Минав час. Невістка біля мене трохи віджила: влаштувалася на роботу, почала гарну копійку заробляти, а я на пенсію вийшла, щоб онучка доглядати.
Коли Іванко трохи підріс, Мар’яна почала по вечорах кудись ходити. Стоїть біля дзеркала годину і чепуриться.
– То коли його додому приведеш нарешті?
– Кого? – розгубилася невістка.
– Як це кого? Того, до кого ти на побачення щосуботи бігаєш…
– Та ми просто дружимо.
– Мар’яно, я не вчора народилася! Я хоч і стара, але не дурна. Любить тебе?
– Каже, що любить…
– Про Іванка знає?
– Звісно. Я ще на першій зустрічі йому відверто про все розповіла.
– І не втік? Значить хороший! В неділю запроси його на святковий обід. Будемо знайомитися.
Орест мені дуже сподобався: добрий, лагідний, кумедний. А щедрий який — приніс 2 великі букети квітів, а малому подарував машинку і конструктор. В дитини аж очі загорілися!
Не минуло й місяця, як кавалер невістки зробив їй пропозицію руки і серця. Пообіцяв мені, що любитиме Іванка, як свого рідного. Я повірила… Дасть Бог — все так і буде.
Не кривитиму душею — важко було змиритися з тим, що Мар’яна з малим тепер зі мною не житиме, але нічого! В гості будуть навідуватися частіше.
Не знала я тоді, що на мене чекав сюрприз від синочка.
Одного прекрасного вечора з’явився на порозі моєї квартири. Вигляд у нього був, м’яко кажучи, кепський.
– Мамо, ти не уявляєш, що зі мною було! Уляна всі гроші з мене витягла, а коли я захворів — кинула мене і знайшла собі багатенького папіка. От я і повернувся на Батьківщину. А про Мар’янку вона усе набрехала!
– Казала я тобі, дурню, казала! А ти не слухав.
– Нічого. Я у неї пробачення попрошу і все налагодиться.
– Пізно, Павлику. Вона давно вже заміжня! Чоловік у неї прекрасний, тож не смій до них наближатися. Так вже й бути! Надвір тебе не вижену. Залишайся зі мною.
Тепер я ніколи не відчуватиму себе самотньою, бо маю чудову доньку, хорошого зятя, коханого онука і горе-сина на додачу! Хіба для щастя іще щось треба?
Ця історія вчить нас бути милосердними до інших, чуйними до їхнього горя. Якби не підтримка свекрухи, дівчина у відчаї могла б залишити свою дитину, про що б шкодувала до кінця своїх днів. Один добрий вчинок змінив життя одразу 3 людей, які знайшли одне в одному любов і прийняття.
Чи вірите Ви в такі стосунки між свекрухою і невісткою?
Напишіть нам у коментарях
Фото з відкритих джерел
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
Катерина не очікувала, що ця розмова настане так швидко, але вона давно прийняла рішення
