Сама я родом зі села. У ті часи мої батьки були переконані, що я нікуди від них не дінусь, тому і кавалера мені вибрали. Я була проти, але моєї думки ніхто не враховував. Тим більше мова йшла про заможного Володю – сина батькового друга.
– Головне, щоб чоловік при грошах був, тоді й щастя буде! А любов прийде з часом! – переконувала мене матір, поки я намагалась зрозуміти, що мені робити зі своїм “нареченим”.
Володя був старшим від мене. У селі його знали як хлопця трудовитого, попри багатих батьків. Він виглядав солідно, багато читав, але суботами на танцях у клубі його не було видно. Він любив поратися біля свого нового будинку на господарстві.
Здавалося, що він дійсно чоловік “мрія”, але моє серце не лежало до нього, хоч би як не переконуй.
Настав час Володі йти до армії. Пам’ятаю, як ми разом з батьками прийшли на проводи. Потім він відвів мене надвір і стурбовано спитав чи я дочекаюся його. У відповідь я знизала плечима, оскільки сама не знала, як обернеться доля і що на мене чекає. Пізніше він попросив мене залишитися на ніч.
Володя став моїм першим чоловіком. Не знаю чому погодилась на це, бо не мала до нього жодних почуттів. Коли він поїхав, то ще якийсь час писав листи. Я намагалась відповідати на них, але потім не змогла себе змушувати й припинила.
А потім взагалі подумала, що до біса те життя в селі та вирішила вступити до вишу. Я мріяла стати вчителем. Поки бігала зі вступними іспитами якось випадково познайомилась з Артуром. Він був таким красенем, що я одразу закохалась. Навіть не помітила як між нами швидко все закрутилось.
Ми стали жити разом. От тільки вступні іспити я провалила. Та і наше з ним “кохання” тривало недовго. Через пів року він заявив, що кохає іншу і дав два дні на те, щоб я зібрала свої речі й поїхала. Кілька тижнів я побула в подруги поки не відчула різку нудоту, яка сильно насторожила.
Тоді я і дізналася, що вагітна від Артура. Я не уявляла, що робити далі. Та і батькам говорити було соромно. Я повернулась додому. Але нічого кращого, аніж сказати, що дитина від Володі я не змогла.
Хоч і терміни були трохи підозрілі я переконала усіх, що саме так і є, що животик просто повільно росте. А потім ще доплачувала лікарям у пологовому, щоб написали правильний для мене термін виношування.
Так утворилась наша сім’я. Я обожнювала свого сина на відміну від Володі, який весь час проводив на роботі чи городі. З однієї сторони я раділа цьому, адже лягати в ліжко з нелюбим це як каторга. Але розлучитися і забрати дитину я теж не могла через гроші, яких у мене не було.
Та як би ти не намагався приховати правду, вона все одно стане явною!
Якось наш син у років 9 пішов гуляти з друзями. Тільки потім один з хлопців прибіг весь блідий і кликав на допомогу. Коли я почула, що мій Олежик провалився у стару шахту, то мало не зомліла.
На щастя, син вижив. Але через травму та операцію втратив багато крові.
– Ви всиновили хлопчика? – спитав лікар.
Тоді Володя витріщив на мене очі.
– Ні, я його рідна мати, а батько інший чоловік.
Пізніше ми вийшли з кабінету і Володя нервово закурив і спитав мене:
– Ну і де живе його батько? Чого мовчиш? Потрібно рятувати сина!
Коли я подзвонила Артуру, то він погодився приїхати лише за однієї умови – що його дружина ні про що не дізнається.
Невдовзі син одужав. А я тільки тоді зрозуміла наскільки люблю Володю. Він жодного разу не дорікнув мені за сина. Наші стосунки налагодились. Ми навіть хотіли завести дитину, але всі спроби були марними. Тоді вирішили вдочерити дівчинку. А через рік сталося диво. Я завагітніла!
Хоча і були побоювання чи зможу я виносити дитину, але чоловік мене заспокоїв і підтримав. Він навіть купив квартиру у місті, щоб діти мали свій дах над головою і змогли здобувати там освіту.
Так і живемо по цей день. Хоч і багато ми пережили й багато років минуло, але всі щасливі. І я, здається, теж.
А молодим дівчатам хочу порадити добре дивитися чи правильний чоловік поруч. Не варто одразу уявляти собі казкове життя. Будьте уважними та розумними, не давайте себе ображати, цінуйте себе. І тільки, коли будете впевнені у своєму коханому лиш, тоді будуйте плани на створення сім’ї.
Як вам історія героїні? Чи зробила вона правильний вибір?
Фото з відкритих джерел
