– Батьку, знайомся, це твоя майбутня невістка – Катя.
– Майбутня хто? – з подивом перепитав Андрій Васильович. Він думав син жартує. Дівчина йому відразу не сподобалась. Вона була недоглянута: під нігтями купа бруду, волосся несвіже. “Де він її знайшов? Ми ж намагались прищеплювати йому хороший смак” – подумав батько.
– Невістка. Катя буде у нас жити, а через два місяці ми розпишемось. Мені байдуже хочеш ти цього чи ні. Це моє рішення.
– Здоровенькі були! – усміхнено сказала дівчина і пройшла на кухню. – Ось: варення малинове, грибочки сушені і пиріжки свіженькі. Сама збирала і робила.
Витягала усе це добро дівчина із пошарпаної брудної сумки. Андрій Васильович схопився за серце, коли побачив, що варення протекло на білосніжну скатертину. Вона була безповоротно зіпсована.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Синку, ти мені мстишся? Ти з якого села її привів? Одумайся! Ти зіпсуєш не моє, а своє життя. І знай, у своєму домі, я вам жити не дам.
– Я маю повне право жити в цьому будинку, я тут прописаний. А Катя, ставши моєю дружиною, розділить це право зі мною. Я не хочу, щоб ти погано про неї виражався. Я люблю її і не дам ображати.
Андрій Васильович розумів з чим пов’язане таке швидке рішення. Вирішив не чіпати сина. Що буде, те буде.
Його стосунки з сином були натягнуті, мов струна ось уже другий рік. Матір Назара померла. Хлопець звинувачував батька у цьому і почав робити усе йому наперекір.Університет не закінчив, зв’язався з поганою компанією, зловживав спиртним. Тепер от Катю привів.
Батько до останнього надіявся, що син оговтається і повернеться до нормального життя.
З Катею син таки одружився. Батько на весілля не прийшов. Йому і вдома вистачало їх бачити. Йому було сумно дивитись, як дівчина господарює у його будинку. Все ще нудьгував за дружиною.
Катя розуміла, що Андрій Васильович ставиться неприязно до неї. Проте нічого не говорила йому наперекір, а навпаки намагалась йому допомогти. Він не цінував цих проявів тепла, вони дратували його.
Минув рік після весілля і Назару набридло виконувати роль слухняного чоловіка. Він знову пірнув у вир з головою. І навіть якось привів додому іншу дівчину.
Одного ранку Катя вся у сльозах забігла в кімнату до Андрія Васильовича.
– Ваш син вирішив розлучитись зі мною. Сказав зібрати речі і вимітатись. А я вагітна! Що мені тепер робити?
– Їдь у село до мами. Гроші на онука я висилатиму. Але тобі краще тут більше не жити. Ти не перша, і ти не остання. – Чоловік не хотів зізнаватись, але зрадів, що син нарешті вигнав дружину.
Дівчина мовчки пішла збирати речі. Вона була простою хорошою дівчиною. Закохалась у Назара. Раділа, що матиме змогу виховувати дитину у хороших умовах, що дасть їй гарну освіту. А в результаті? Її викинули, ніби кошеня на смітник.
Минуло 11 років.
Тараса Андрійовича Назар відправив у будинок для людей похилого віку. Адже син і близько не збирався доглядати за батьком, який майже не вставав з ліжка. Чоловік розумів, що це його останній прихисток. Більше ніхто йому не допоможе.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Познайомився із дідусем – енергії у нього, хоч відбавляй. Якось повернувшись з прогулянки, той каже до Андрія Васильовича:
– До тебе там гості, Андрію
– Назар? – з надією поцікавився чоловік.
– Та я що знаю? Просили тебе покликати – от і кличу.
Андрій Васильович на колясці виїхав з будинку назустріч невідомому гостю.
– Катю? Це ти? А як ти..хто тобі? – чоловік ніяк не міг підібрати слів.
– Здоровенькі були! А ви такий же красень як і 11 років тому. Геть не змінились!- підбадьорює його дівчина.
– Який красень..Заслаб зовсім.. Звідки дізналась що я тут?
– Назар розповів. Я не хотіла вас турбувати. Але Сашко, весь час запитує про вас, про тата. Сумує за вами.
– Онучок, мій рідненький. Чому його з собою не взяла? Я б хоч глянув, як він виріс..
– Зараз приведу його, глянете!
Катя вийшла за ворота сама, а повернулась уже із хлопцем. Він був дуже схожий на Назара. Як дві краплі води. Вони гуляли разом аж до самого вечора. Коли настав час прощатись, Андрій Васильович сказав до Каті:
– Пробач мені, Катю. І ти пробач, Сашко. Мені дуже соромно перед вами. За себе, за сина свого. Шкода тільки, що часу виправляти помилки уже немає. Але, ви як тільки зможете, приїжджайте, буду вас чекати.
– А ви що збираєтесь назавжди тут залишитись?
– Немає в мене вибору. Мені нікуди дітись.
– То збирайтесь, я заберу вас до себе додому. У мене дім, звичайно, не такий великий. Проте природа неймовірна: чисте повітря, озеро недалеко, ліс. І ви зможете за Сашком приглядати, поки я буду на роботі.
– Так, дідусю, погоджуюся. Ми з тобою стільки рибок наловимо! Я навіть вудки нам сам зроблю. Я вмію! – гордо промовив хлопчик.
– Я згоден.
Чоловік ледве стримував сльози.
– Я так помилявся щодо тебе. Мені шкода, що я так поводився.
Як ви гадаєте, можна злом платити за зло? Чи дівчина правильно вчинила, коли забрала свекра?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
