Я насправді жадаю опікуватися тобою, але аж ніяк не хочу змінювати. Я дуже хочу любити тебе, але що б ти почувала себе вільно. Я хочу, аби ти була моєю, а разом з тим не хочу тебе ні до чого спонукати. Я даруватиму тобі усе, що забажаєш, але очікувати чогось в замін – не буду. Я хочу прощатися на вокзалах, але знати, що не втрачаю тебе.
Коли я тобі кажу про свої почуття, то зовсім не перекладаю на тебе відповідальність за них, я не хочу тебе обтяжувати.
Коли я розповідаю про свій досвід, знання, то не повчаю тебе, а хочу зацікавити та бути хорошим для тебе.
Якщо ж ти відчуваєш усе те, що зараз я, то зробивши перші кроки на зустріч, ми будемо йти разом усе життя.
Це прекрасно, коли ти маєш свою людину, але разом з тим живеш у повній свободі. Так, ви турбуєтеся один про одного, живете у повному взаєморозумінні, але не прив’язуєтеся на залізні ланцюги. У вас є потрібність жити разом не для того, аби розмножуватися і виконувати природну необхідність.
Те, що ми постійно чуємо з екранів телевізора, читаємо в інтернеті, постійно закликає до стандартного сімейного життя. Та хіба у щирих стосунках є місце зраді, недовірі? У таких моделях відносин немає почуття легкості, а тільки обтяження, обов’язки та примушення. Все насправді має бути зовсім не так. Ми нікому нічого не повинні. Душа має хотіти сама робити щось для людини, яку ти любиш, а коли душа мовчить і не спонукає до дій – не муч себе і людину – відпустіть один одного на завжди.
Чомусь, більшість людей звикли, що їхні примхи необхідно виконувати іншими людьми. Та чому це так, якщо бути у щирих стосунках і почуватися вільним – набагато краще? Тоді, ти окрилений біжиш до тієї людини, тобі хочеться її боготворити, адже знаєш, що від тебе нічого не чекають, у тебе немає шансу помилитися, адже все робиш так, як прагне твоя душа.
Люди по своїй натурі вільнолюби, тому скувавши їхню природу ми вбиваємо справжність і бачимо перед собою робота, якого самі ж і змінили.
Сучасний світ вимагає від нас постійного розвитку, значної еволюції та щодня прокидатися з думкою про те, як стати сьогодні кращим, ніж я був вчора. Та цього ми не можемо робити, коли не є вільними. Навіщо розвивати у собі егоїзм, злість та перетворюватися на жорстоких людей? Невже не краще жити для задоволення і у своїй другій половинці шукати відраду та розвантаження від проблем, а не навпаки.
Ми самі вбиваємо себе своєю неправильною свідомістю.
Дійсно щасливі люди, що мають міцні відноси діляться своїми порадами стосовно того, як дійти до таких етапів довіри.
По-перше, важливо бути впевненим у собі, бо тоді взагалі відпадає потреба ревнувати.
По-друге, не намагайтеся змінити людину. Приймайте такою, як вона є, або взагалі не мучтеся і відпустіть.
По-третє, навіть не думайте говорити не правду. Починайте відносини із чесних слів, вчинків. Тільки так можна зрозуміти справжні наміри людини та прожити гідне життя.
Почувайтеся птахами разом. Не бійтеся розправляти крила і летіти до своєї мети. Разом ви сила, але тільки тоді, коли не змушуєте ні до чого, адже ви любите людиною такою, як вона є.
Люди, які починають стосунки із думок, що партнер просто повинен їм щось – відразу приречені на кайдани, тому навряд будуть щасливими у цьому союзі.
Навчіться любити та поважати особисті кордони кожного та насолоджуйтеся життям.
А ви згідні з цими думками?
