Нещодавно я зранку їхала на роботу і сильно запізнювалася. Оскільки я працюю у швидкій медичній допомозі, то з’явитися вчасно мені було вкрай важливо. Щоб було швидше, викликала таксі.
Машина була неподалік, тому за кілька хвилин я вже вирушила за необхідною адресою.
Буквально через п’ять хвилин у мене задзвонив телефон. Подруга, у якої були дві маленькі дочки-близнючки, хотіла порадитися, що їй робити. Адже в дівчаток висока температура, яку потрібно збити. Я дала усі необхідні рекомендації.
Після розмови таксист звернувся до мене:
– А ви працюєте лікарем?
– Так. Вам теж потрібна порада?
– Спасибі, але ні. Просто я вже понад рік безплатно підвожу лікарів.
– Це жарт такий? Вперше чую про подібну акцію.
– Я так роблю на знак вдячності одному лікареві зі швидкої, який врятував мою дочку, – пояснив чоловік. – Минулого року ми потрапили в аварію і не знаю, як би все закінчилося, якби не він…
– Це чудово. Та рятувати життя – це наш обов’язок, – відказала я.
– Я розумію. Та у моїй ситуації лікарю довелося порушити протокол, щоб врятувати дочку. Інші медичні працівники відмовилися везти її в лікарню, мовляв, дорогою вона помре. Натомість вони змогли лише порадити мені попрощатися. Та лікар з іншої карети швидкої допомоги наважився прооперувати дочку на місці. Звичайно, у неї залишився великий шрам на все життя після того випадку, але зате вона жива. А найсумніше те, що той лікар через свою доброту втратив роботу. Я зробив все необхідне, щоб його поновили, але нічого не вийшло.
З Антоном Олександровичем ми до сьогодні підтримуємо зв’язок. Зараз він повернувся у своє рідне місто. З того часу я намагаюся зробити добре діло, тому не беру грошей від лікарів. Спеціалісти бувають різні, але не мені їх судити.
Я промовчала. Мені було не важко заплатити за проїзд, але в той момент мене переповнювали почуття гордості за свого колегу. Так, лікар порушив протокол, але своїм вчинком він врятував життя, а це головне завдання кожного медичного працівника.
Безсумнівно, на його місці я б теж пожертвувала собою заради дитини. Ми під’їхали до лікарні, я подякувала водієві і відправилася на виконання свого обов’язку.
А що ви думаєте про вчинок лікаря?