У мене є старша зведена сестра. Шлюб мого батька з матір’ю був другим у його житті. З першою дружиною вони розлучилися і Валерія залишилася жити з мамою. Однак через складний характер жінки вони часто не могли порозумітися, тому дівчина проводила в нашому домі багато часу.
Валерії пощастило з мачухою, адже моя мати любила її як власну доньку. Вона вчила її готувати і займатися рукоділлям, тому одразу після школи сестра радо мчала до нас. Згодом вона перебралася жити на постійній основі, адже її матір вийшла заміж вдруге і народила ще одну дитину. Валерія повернулася до неї лише в 11 класі.
Та у 18 років сестра завагітніла. Від неї усі відвернулися: і хлопець, і батьки. Валерія була змушена повернутися до нас, де її знову радо прийняла моя матір. Вона у всьому їй допомагала в догляді за дитиною, хоча це був рідний онук лише для чоловіка. Сестра пішла працювати лише тоді, коли віддала свого малюка в дитячий садочок.
Мачуха навіть прописала Валерію з дитиною у своїй квартирі. Адже тато своє житло віддав колишній. Хоча офіційно воно досі належить їм обом.
Зрештою Валерія познайомилася з Максимом. Дитині виповнилося 4 роки, коли молоді вирішили одружитися. Моя мама купила сестрі сукню і допомогла з організацією свята. Також вона погодилася посидіти з онуком, якого наречені не планували брати з собою на відпочинок у медовий місяць.
Ще батьки вирішили подарувати Валерії на весілля круглу суму грошей. Та перед торжеством вона подзвонила і сказала, щоб тато приходив сам. Виявляється, її матір не хоче там бачити ні мачуху, ні мене.
Батько відмовився приходити за таких умов. Однак мати все ж його переконала послухати дочку, мовляв, вона ще молода і багато чого не розуміє. Тож він був присутній тільки на реєстрацію. А вручивши подарунок, поїхав додому.
Валерії навіть вистачило наглості привезти онука моїй мамі. Вона почала бадьоро розказувати усі тонкощі за доглядом, але її перервав батько. Він виставив сестру разом з дитиною за двері і сказав, що за онуком краще хай доглядає рідна бабуся.
Потім дівчина вирішила шантажувати моїх батьків, мовляв, вона має повне право жити в нашій квартирі, адже приписана тут. Тато не розгубився. Він пригрозив колишній дружині продати свою частку квартири, в якій вона мешкала зі своєю новою сім’єю, якщо та не припише і не забере дочку до себе.
Після цього вчинку Валерія заявила, що у неї нема батька, а всіх нас вона просто ненавидить. Ми для неї – ніхто і завжди такими були.
Моя мати досі не розуміє, що вона зробила не так. Адже Валерію прийняли, як рідну. Про неї дбали і ніколи ні в чому не відмовляли. Натомість дівчина відповіла таким невдячним ставленням. Батько каже, що дочка була б більш вдячною, якби він був звичайним “недільним татом”. Тоді вона б цінувала їхню доброту.
Хто має рацію в цій ситуації?
