Анатолій прокинувся через те, що його наречена голосно розкричалася.
– Що трапилося? – запитав він.
У передпокої чоловік побачив зв’язану Ірину, яка безпомічно намагалася впоратися із мотузками.
– Допоможи мені звільнитися, – схлипувала вона.
Толік почав розпутувати мотузки з рук та колін.
– Ти розумієш, що він мене ненавидить? – скаржилася тим часом Ірина.
– Ти це про кого?
– Про твого сина! Це він зі мною таке зробив. І лише послухай, як йому смішно!
У кімнаті Миколка весело реготав. Наречена продовжила:
– Я більше ні дня не витримаю з ним під одним дахом. Сил моїх немає! Забирай свого сина до тещі!
Після почутого Анатолій спохмурнів і пішов в кімнату. Почуття провини змусило Ірину підвестися і піти за ним.
– Ну вибач мені. Мабуть, я погарячкувала. Але було б чудово, яким ми віддали Миколку бабусі на деякий час, а самі відпочили і побули лише вдвох…
– Іро, а я не втомився від свого сина, щоб відпочивати від нього. Мабуть, нам з тобою доведеться попрощатися…
Через деякий час грюкнули вхідні двері. Сердита Ірина разом із речами пішла геть.
Батько підійшов до сина і запитав:
– Миколко, що мені з тобою робити?
– Не сумуй. Нехай іде собі. Вона мені з самого початку не сподобалася, а ще постійно називала мене недолугим, – сказав син.
– Синку, ти цього не розумієш, але вдома важко без жінки. Я не можу виконати усіх хатніх справ…
Миколка притулився до тата і сказав:
– Я обіцяю, що буду тобі у всьому допомагати.
Наступного дня Анатолій пішов на роботу. Його колега Наталя під час обіду запитала:
– Толік, коли у вас з Іриною весілля?
– Яке там весілля. Ми розійшлися… – сумно відказав той.
– Дай вгадаю, без Колі тут не обійшлося? – засміялася жінка.
– Ти права…
– Та не журися. Значить не твоя суджена, – спробувала підбадьорити жінка.
– Мабуть. Тим паче вона хотіла, щоб я проміняв сина на неї…
– Ти прийняв правильне рішення, – сказала Наталя.
– Ірина наполягала, щоб я відвіз Миколу до матері Анни, – продовжував скаржитися чоловік.
Наталя пригадала, як Толік одружився з Анною. Вони були шалено закохані один в одного. Проте дівчина була на десять років молодшою, тому у неї були інші пріоритети. Вона хотіла розважатися і більше часу проводити зі своїм чоловік. Натомість Анатолій був увесь в роботі. Пізніше у них з’явився Миколка, а стосунки стали ще гіршими. Анна не витримала напруги і полетіла сама на відпочинок. Звідти вона більше не повернулася. Закордоном жінка познайомилася із багатим і перспективним кавалером, з яким і залишилася.
Після такої зради Анатолій довго не наважувався на нові стосунки, а коли почав знайомитися з іншими жінками, то Миколка робив все можливе, щоб їх позбутися.
Якось чоловік повернувся додому і побачив там незнайомку, яка малювала разом з хлопчиком.
– Колю, а де Галина Петрівна? – запитав він в сина, куди поділася няня.
– Вона кудись поспішала і дзвонила до тебе, але ит не відповідав, – відказав син.
– Гаразд, а хто це з тобою?
– Це Юля. Можна вона з нами поживе? Бо в неї вдома дядя Ваня всіх б’є, – сказав Коля.
– Але ж у неї є мам, хіба ні? – здивувався батько.
Вона у відповідь лише ствердно кивнула.
Буквально через кілька хвилина на порозі їхнього дому з’явилася мама дівчинки. Вона забрала свою дочку і пішла додому. З того часу пройшов місяць і серед ночі Анатолія розбудила та ж перелякана жінка і стривожена Юля.
– Допоможіть нам, будь ласка, – з останніх сил прошепотіла матір і втратила свідомість.
Толік привів жінку до тями. Потім вона розповіла про те, що познайомилася з Іваном на сайті знайомств. Спочатку він залицявся до неї і галантно поводився, тому вона погодилася переїхати до нього. Потім чоловік почав випивати і поводитися неадекватно. Він підіймав на жінку руку і влаштовував постійні скандали. Проте іона не могла піти від нього, адже Іван заховав усі гроші та документи.
Анатолій не міг покинути жінок в біді, тому запропонував їм пожити у нього. Він поговорив з Іваном і забрав у нього речі Анни (ім’я жінки постійно асоціювалося у нього з колишньою дружиною) та Юлі.
Зрештою матір з донькою вирішили повернутися до бабусі. Коля з Толіком проводжали їх на пероні.
Пройшло декілька тижнів і Миколка запропонував батькові:
– Нумо навідаємося в гості до тітки Анни та Юлі!
– Я б з радістю, – відказав Анатолій, який встиг звикнути до жіночого сміху в домі.
Дорогою чоловік думав про те, що можливо зовсім скоро вони більше ніколи не розлучаться і цей веселий сміх буде у їхньому домі кожного дня!
Чи правильно вчинив чоловік, коли обрав свого сина?
