Відколи невістка сказала, що їй не сподобався мій подарунок онукові з нагоди його дня народження, відтоді я перестала щось дарувати цій невдячній дівчині, – скаржилася Лідія Павлівна подрузі Наталці. – На новосілля подарувала постіль – не така, на весілля – столове срібло і теж не вгадала. Подяки я так і не дочекалася.
Купила онукові гарну блакитну сорочку. Витратила половину пенсії. Невістка подивилася і нахабно сказала, що краще б я взагалі нічого їм не дарувала. Ні смаку в старої, ні розуму! Син на її боці і тільки підтакує, мовляв, справді, чого я витрчаю дурно гроші, якщо у них все є.
– Ось так прямо і сказала, що ти стара й дурна? – перепитала Наталка.
– Ще не вистачало, щоб вона прямо в очі хамила мені, – обурилася Лідія Павлівна. – Але її слова були сказані саме з таким підтекстом.
Та це ще дрібниці. От зараз невістка дорікає мені, що я люблю дитину моєї доньки набагато більше. Вона так вирішила, бо я онучці подарувала золоті сережки. З цього приводу був цілий скандал. Уявляєш? І це після того, як вона розкритикувала мої подарунки.
Я ніколи до Сашка не приходила з пустими руками. І солодощі для онука купувала, і іграшки. А вона мене в такому звинувачує…
Не знаю, як мені правильно вчинити. Я не збираюся терпіти її докори, але й онуків без подарунків залишати не хочеться…
А що б ви порадили жінці в цій ситуації?
