Віктор почав погано поводитися. Він по декілька днів не з’являється вдома і свариться зі своєю матір’ю. Син відверто заявляє, що соромиться її. Адже юнакові 16 років, а мамі вже 59. Вона виглядала радше бабусею.
А все розпочалося ще у дитячому садочку. По інших дітей приходили молоді матусі, а по Віктора – стара мама. Згодом оточуючі звикли до цього, але для хлопчика це стало травмою.
З віком комплекси росли, а разом з ними злість та агресія. Вітя з дванадцяти років конфліктував з матір’ю. Приводом ставали будь-які дрібниці. Своїми вчинками і словами хлопець намагався образити її якомога більше.
Після чергового скандалу Віктор думав: “Вона сама у цьому винна. Не потрібно мене було народжувати так пізно. Ще й без батька!”.
Через три години хлопець прийшов додому. Він планував забрати декілька речей, які йому будуть потрібні для того, щоб провести час з друзями. Мами не було вдома. Син подумав, що вона вийшла в магазин. Раптом у двері подзвонили. Це був дядько Ваня. Як тільки Вітя впустив його всередину, той накинувся на хлопця з кулаками.
Та що ж розлютило сусіда?
Виявляється, що після усіх переживань у матері Віктора стався інфаркт. Зараз вона в лікарні.
– Галина буквально врятувала тобі життя, а ти так до неї ставишся…
Після цього Вітя дізнався усю правду.
З’ясувалося, що Галина знайшла малечу посеред вулиці. Тоді хлопчику було близько двох років. Він був неохайним, втомленим і переляканим. Жінка не змогла пройти повз бідолашну дитину і забрала її до себе.
Вона намагалася знайти справжніх батьків Віті. Однак жодні пошуки поліції не завершилися успіхом. Галина тим часом прив’язалася до дитини і вирішила всиновити її. Жінка знайшла документи і зібрала відгуки від сусідів, які їй допомогли. Адже повноцінної сім’ї у неї не було, а це викликало труднощі.
А тепер жінка лежить у лікарні.
Розлючений дядько Іван сказав, щоб Віктор виправив все, поки не пізно.
Хлопець після візиту сусіда ще довго думав і згадував про всі образи, які спричинив прийомній мамі. Йому стало соромно, а з очей полилися сльози.
Зрештою Вітя зібрав речі і побіг в лікарню. Він знайшов потрібну палату, зайшов всередину і почав розмову з матір’ю із вибачень. Звичайно, що в серці Галини було місце для прощення.
Тоді хлопець зрозумів, що вік – це не головне. Адже материнська любов проявляється в турботі.
А як би ви вчинили на місці хлопця?
