Мені вже 35 років. Я вирішила, що прийшла пора задуматися про серйозні стосунки, адже подруги всі вже давно заміж повискакували. Раптом я познайомилася із одним симпатичним та розумним хлопцем. Від нього я не очікувала рішучих дій, тому вирішила зробити перший крок сама.
Я розуміла, що для нього важливий особистий простір і свобода. Жодні ультиматуми не спрацювали б. Начитавшись книг з психології, я вирішила діяти за певною стратегією.
Її суть полягала в тому, щоб зайняти територію.
Першим ділом потрібно було добитися того, щоб він запропонував у нього переночувати. Тож я подзвонила до нього і з розпачем розповіла вигадану історію про те, як посварилася зі своїми рідними, тому зараз стою сама на вокзалі. Мені немає куди подітися. Він проявив благородство і запропонував залишитися в нього.
Я одразу сказала, що максимум за три дні зникну. Натомість він знову гідно сказав, що я можу залишатися стільки, скільки потрібно.
У моїй голові крутилися думки, про особливий термін – “цілу вічність”.
Тож перший етап виконано. Тепер потрібно зробити все для того, щоб він не зрозумів моїх справжніх намірів. Тому я нічого не говорила про особисті ключі і продовжувала брехати, що моя подруга за містом.
І кожного разу, коли я йшла з дому на роботу, то забирала з собою усі свої речі. Одним словом я дала зрозуміти, що ця ситуація мені вкрай незручна і я зникну як тільки з’явиться подруга. Та поки я продовжувала ночувати у нього, то виконувала різноманітні побутові справи, щоб висловити свою вдячність. Я готувала, прибирала і говорила йому багато компліментів. Пройшло три дні і я зникла.
Це мій наступний крок. Я тиждень не виходила на зв’язок, щоб він міг засумувати за мною. Я була переконана в тому, що він подзвонить до мене, бо закінчить смачна їжа в холодильнику і забрудниться увесь одяг.
Та цього не сталося. Я цього не очікувала. Тоді вирішила зателефонувати сама. У мене був вагомий привід: забрати зубну щітку, яку “ненароком” забула. Коли я потрапила в квартиру, то побачила брудний посуд і безлад навколо. Я знову навела порядок і через це пропустила останню маршрутку додому. Отож я знову залишилася в нього на ніч.
Я зміцнила свої позиції, але тепер починалося найважливіше. Мені потрібно було з ним зблизитися і викликати прихильність. Для цього я вирішила зробити так, щоб якомога більше людей знали про моє існування і перебування там. Я частіше почала виходити у двір, щоб витріпати килимки або викинути сміття.
Щодо родичів, то я їм подобалася, а друзі перестали його так часто кудись витягувати.
Коли ми були вдвох вдома, то я намагалася дбати про нього, але ненав’язливо. Він далі мав свій особистий простір і моя присутність не спричиняла дискомфорту. Всі мої дії були спрямовані на те, щоб показати, як поруч зі мною добре, а без мене було значно гірше. Він навіть почав ділитися зі мною своїми успіхами на роботі.
Одного вечора він прийшов із великим букетом квітів. Виглядав дуже знервовано. Простягнув мені букет і почав виголошувати промову, яка закінчилася довгоочікуваною пропозицією: “Виходь за мене”.
Натомість замість радості перемоги і мене закрилися сумніви: чи потрібне мені таке життя поруч з ним?
Того вечора моя зубна щітка лежала вже у мене вдома. Можливо, це нерозумний вчинок, але я краще зачекаю.
Однак тактика дієва, тому візьміть собі на замітку.
А у вас є секретні тактики по захопленню чоловіків?
