Тиждень тому мені виповнилося 50 років. У цьому віці починаєш згадувати всі події свого життя, давати їм якусь оцінку і так далі. Не скажу, що я вирішила старіти і вмирати, але значна частина життя вже в минулому і варто її проаналізувати.
І знаєте, до якого висновку я дійшла? До того, що виходити заміж в 18 років дуже погане рішення.
А як красиво все починалося. Зі своїм майбутнім колишнім чоловіком я познайомилася в 11 класі. Він переїхав з батьками в наш район і пішов в нашу школу. Ми почали зустрічатися, вступили до одного ВНЗ, а як тільки нам виповнилося 18, одразу ж подали заяву до РАЦСу. Батьки Максима були заможними людьми, тому подарували нам хорошу квартиру.
Про таке мріє половина дівчат, бо хто не любить успішних чоловіків, хороше житло, регулярний відпочинок за кордоном. А трохи пізніше було народження сина і дочки. Ідеальна сім’я, скажете ви, але вона проіснувала рівно 7 років. У 25 років я залишилася одна з двома дітьми на руках.
А сталося це тихо і мирно, без скандалів, биття посуду і інших атрибутів сімейних скандалів. Максим як зазвичай збирався на роботу, пив каву і їв бутерброди з улюбленим сиром. У дверях ми попрощалися. Він поцілував мене, пообіцяв, що прийде раніше, адже ми збиралися ввечері в кіно.
На цьому все, більше ми з ним не бачилися. Увечері він зателефонував, вибачився і сказав, що йде. З дітьми він теж бачитися не бажає, але дозволить нам жити в квартирі, яку подарували його батьки, і буде допомагати фінансово, але без зустрічей. Мої відчуття в той момент – не передати словами, весь світ перевернувся. Тепер мій коханий чоловік більше ніколи не повернеться додому, більше не пограє зі своїми дітьми. А як їм все пояснити?
В оточенні Максима залишилися люди, з якими я теж спілкувалася, нехай і не так тісно, як він. Вони розповідали мені, що мій колишній почав нове життя. Тепер він міняв дівчат мало не щовечора, почав багато пити, мабуть, не доріс він тоді ще до ролі чоловіка і батька. Звичайно, в той час було дуже прикро, зараз я вже сміюся і над своєю дурістю і над його інфантильністю.
Я поговорила зі своїми батьками, вони сказали, що мені потрібно закінчити ВНЗ, щоб отримати нормальну професію. Вони чомусь були впевнені, що незабаром і Максим, і його рідня забудуть про мене. Вони мали рацію …
Через рік Максим остаточно зник з радарів, десь через 3 роки його батьки перестали відвідувати онуків, а через 5 мене чемно попросили з квартири на вихід, бо вона була записана на маму Максима, а у нас так і не дійшли руки зайнятися переоформленням.
На той час я тільки влаштувалася на роботу, грошей ледь вистачало, а тут ще й житло винаймати потрібно. І тут, плюнула я на гордість і поїхала до батьків. На подив, вони мене взяли, хоча самі жили у двокімнатній квартирі.
Одну кімнату виділили нам із дітьми, а в вітальні стали жити самі. Йшов час, я займалася тільки роботою і дітьми.
Коли старшому синові виповнилося 14 років, він сам мені сказав, що пора вже поїхати у відпустку. Дивно, як швидко він виріс … Мама сказала, що із задоволенням побуде з дітьми пару тижнів і порадила їхати прямо зараз. На щастя, у мене була легка на підйом подруга з машиною. Я зателефонувала їй, і ми домовилися з’їздити в Одесу, де у її рідні був будиночок.
Виявилося, що дядько подруги здає житло туристам, на ділянці у нього купа невеликих будинків, один з яких він абсолютно безкоштовно виділив для нас. У перший же вечір після пляжу ми вирішили попити вина в альтанці на ділянці.
Тільки сіли, як до нас підійшли троє чоловіків і запропонували компанію. Подруга майже одразу погодилась, а я була категорично проти. Ще від Максима толком не відійшла, а тут вже нові? Ні.
На наступний ранок я готувала сніданок на загальній літній кухні. До мене знову підійшов один з вчорашніх чоловіків і запропонував просто попити кави, прямо тут і зараз. Дивно, але наш міні-сніданок був цілком нормальним. Кирило не робив мені компліментів, не дивився в очі, а просто розмовляв.
Ми ще кілька разів бачилися, але більше не розмовляли особисто. Я поїхала додому і трохи шкодувала, що не обмінялася контактами з Кирилом. Але потім якось все забулося: знову робота, діти, батьки. Життя сповнене турбот, коли вже там згадувати про мужчин з курорту …
На самому початку жовтня я поверталася з роботи додому. Біля під’їзду на лавочці хтось сидів, а коли я наблизилася, встав і пішов до мене назустріч. Не буду брехати, я спочатку злякалася і навіть хотіла втекти, але невідомий чоловік ступив під ліхтар, і я побачила обличчя Кирила.
Виявилося, що він дізнався, де я живу через дядька подруги. Кілька днів він випрошував її телефон. Дядько здався і сказав, що спочатку подзвонить сам, дізнається, чи не проти моя подруга, а потім вже дасть номер. Так він поговорив з Дашею, а вона йому вже видала всю необхідну інформацію. Після відпустки він повернувся до себе, закінчив важливі справи і поїхав в гості.
Ще 3 роки ми зустрічалися, їздили один до одного в гості. Він так само як і я виховував двох дітей від попереднього шлюбу. Одного разу, він приїхав до мене і коротко сказав, щоб я збирала речі. Кирило купив великий будинок і заявив, що тепер вся сім’я повинна жити разом. Так я і знайшла своє щастя, яке прямо зараз сопе поруч зі мною, поки я набираю пост.
Наостанок я хотіла звернутися до всіх жінок, які бували в моїй ситуації. Не впадайте у відчай, вам складно, а часом навіть нестерпно, але пам’ятайте, що в будь-який момент вас наздожене щастя, вам потрібно тільки вчасно розпізнати його.
