Не знаю як правильно починати подібні історії. Але з чогось починати треба. Чи не так?
Все життя я прожила в селищі. У нас невеликий населений пункт: навіть 5 000 осіб немає. Народилася в 1989 році. Як і всі інші діти у віці семи років пішла в школу. І тоді я познайомилася з Романом. Він був надзвичайно худим, але досить спритним. Я особливо не запам’ятала перші два класи. Ближче познайомилася з Ромою вже в третьому класі. Тоді нам задали прочитати кілька оповідань (зараз навіть не згадаю, що читала). Але побачила в шкільній бібліотеці Рому. Він сидів в самому кутку залу біля радіатора, обклавшись підручниками та зошитами.
Рома в третьому класі вчився краще за всіх. У нього завжди було виконано домашнє завдання. Він завжди читав все, що задавали на уроках, хоча більшість хлопців халявили як могли.
Лише зараз я розумію, що тоді Рома сидів в шкільній бібліотеці до самого закриття не від того, що він дуже любив вчитися. Як пізніше він сам мені казав, він ненавидів навчання, тому що від нього ніякого практичного толку немає. Він сидів у бібліотеці лише для того, щоб не з’являтися вдома. Його батьки були алкоголіками. Не зовсім безтолковими, а епізодичними п’яницями. Могли почати бухати на початку місяця і закінчити бухати лише через пару тижнів.
До них частенько навідувався в гості дільничний. Намагався достукатися до них. Зазвичай після таких появ у Роми оновлювався гардероб і з’являлися нові зошити.
Часто Рома навіть не заходив додому. Він облаштував на горищі собі ліжко і жив там до настання морозів. Я навіть уявити не можу, як це в жовтні спати на горищі без опалення. Тепер зрозуміло, чому він сидів біля радіаторів в школі і бібліотеці. Він мені пізніше розповідав, що тоді він намагався «погрітися на запас».
Дивно, що він ще вчився на відмінно, хоча в жовтні-листопаді частенько не з’являвся на уроках. В найбільш вітряні дні він ходив по селищу з пакетом і збирав волоські горіхи біля дільниць. Потім він сушив їх на горищі і складав в дві металеві бочки, щоб миші НЕ поїли його продовольство. Пам’ятаю, що у нього весь час в рюкзаку валялися горіхи. У п’ятому класі він пригощав мене смаженими горіхами в цукровій карамелі. Це було дуже смачно. Зазвичай він крав у батька цукор і робив на сковороді карамельні міні-батончики на пустирі.
Перша ночівля Роми в моїй кімнаті
В кінці п’ятого класу мій тато поруч зі старою вишнею побудував великий курінь для мене. Я побачила в якомусь фільмі, що для своїх дітей батько побудував будиночок на дереві. Мій тато був всіляко проти будиночка на дереві. Зробив досить великий (для п’ятикласниці) будиночок з листів фанери. Це був справжнісінький будиночок. Там можна було стояти майже в повний зріст. Дах для будиночка тато виклав з шиферу. Будиночок навіть був з двома маленькими дверима, які можна було закрити зсередини.
В кінці травня перед сном я милувалася на свій будиночок. Дуже чекала настання вихідних. Ми з подругами планували влаштувати чаювання в ньому. Але я помітила, що в будиночок пробрався Рома. Він прошмигнув немов тінь, але я чітко розгледіла його обличчя. Тихо вийшла з дому і пішла до будиночка. Я хотіла накричати на нього. Не знаю … Мене просто колотило від злості. Я з усієї сили відчинила двері будиночка, а в кутку, сховавшись своєю курткою, лежав Рома і плакав ридма. Зайшла і зачинила за собою двері. Я нічого не сказала, просто сіла поруч. Ромі, мабуть, стало соромно, що він плаче поруч з дівчинкою. Замовк. Він попросив його не виганяти з будиночка. Я не хотіла його виганяти, а й залишати на ніч теж не хотіла – та курточка його б вночі точно не зігріла. Покликала його з собою. У свою кімнату вже зайшла НЕ через вхідні двері, а через вікно.
Я дуже боялася, що батько дізнається про те, що я привела в кімнату на ніч хлопчика. Ганчіркою протерла під ліжком пил. Дістала з комода ще одну ковдру, склала її навпіл і постелила під ліжком. Рома пробрався під ліжко і замовк. Він спав дуже тихо. Я спеціально трохи звісила свою ковдру, щоб повністю приховати що під ліжком хтось є. Так і спали. Я на ліжку, а він під ліжком.
Рано вранці він розбудив мене. Подякував і попросив закрити за ним вікно. Пішов він дуже-дуже рано. На наступний день в школі я робила вигляд, що нічого не сталося. Також не спілкувалася з ним. Він лише на останньому уроці приніс мені пакет карамельних батончиків. Мені було дуже приємно. Йому теж. Це читалося на обличчі.
Ще тиждень він спав у мене під ліжком. Один раз його навіть трохи спалила мама, коли ми гучно розповідали один одному страшні історії. Але про це трохи пізніше.
Кінець всьому (або ж ні?)
На початку шостого класу Рома потрапив до дитячого будинку. Його батьки випадково під час однієї з п’янок підпалили будинок і згоріли в ньому. Благо, що Роми будинку в той час не було. Влітку він на околиці пустиря зробив собі невелику ділянку. Майже весь час проводив або там, або в бібліотеці. Вирішив вирощувати картоплю. Наносив перегною, зробив грядки, висадив картоплі. Це був, як казав сам Рома, «експериментальний город». На жаль, зібрати врожай він не встиг.
Я не знала, в який дитячий будинок його відвезли. Тоді наше спілкування перервалося.
Ще одна зустріч
Зустріла Рому я вже через вісім років. Зустріла абсолютно випадково. Причому там, де цього зовсім не очікувала. Тоді я підробляла в будівельному магазині вечорами. Він приїхав на ледве живій жигульці. Спочатку ходив між стелажами і згрібав всього по чуть-чуть: саморізи, скоби, подовжувач, кельми, рукавички … Набрав пристойно.
Я впізнала його лише на касі. Він від несподіванки випустив кошик, а я кинулася на нього. У мене з очей бризнули сльози. Навіть не знаю, що це було … Сльози щастя, відчаю, смутку і радості одночасно? Все відразу. Покупці дивилися на нас, нічого не розуміючи, а Ромка мене так сильно обняв і почав цілувати … Це був один з кращих моментів у моєму житті.
Виявилося, що після армії він перебрався в сусіднє селище. Там житло майже нічого не коштувало і держава йому як сироті купила якусь халупу. У тому будинку не те що газу не було, там навіть водопроводу не було. За кілька місяців він привів ділянку в порядок, сяк-так підлатав будинок. Пробив свердловину і підвів газ.
Вечорами він підробляє сторожем, а вдень працює на ділянці: зробив дві теплиці: одна теплиця зимова, а інша цілорічна, висадив невеликий сад, завів кіз і курей.
На жаль, Рома вищу освіту не отримав, зате у нього золоті руки. Там де не вистачає теоретичних знань, на допомогу приходить Youtube і довідники. Я перебралася до нього. Працюю стоматологом і виховую двох наших діточок. У нас все добре.
А Рома досі дуже відкрита і добра людина, не дивлячись на все те, що він пережив в дитинстві. Тільки він не вживає алкоголь, не палить і занадто сильно балує наших дітей.
Ще Ромка дуже не любить говорити про своїх батьків і про своє минуле.
Вам сподобалася ця історія зі щасливим кінцем?
