Можете не хвилюватися, якщо ваш партнер робить наступні речі:
- Він дозволяє вам чіпати свій телефон. Якщо ви знаєте його пароль або можете спокійно зателефонувати з його смартфону, тоді знайте, що йому нічого приховувати.
- Він ставиться до вас з повагою. Навіть будь-яка сварка не є причиною для образ чи підвищених тонів.
- Він не переходить межу. В першу чергу він бачить лише вас, а не симпатичну офіціантку чи вашу красиву подругу.
- Він контролює свої вчинки та емоції. Незважаючи на рівень свого гніву чи роздратування, він декілька разів подумає перед тим, як щось сказати або зробити. Він розуміє, що несе відповідальність за себе і свою поведінку.
- Він розповідає про свій день і свої плани. Він завжди розповідає, де він і з ким він. Вам не доводиться дзвонити до нього серед ночі і переживати, що відбувається. Ви завжди в курсі його справ.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації. - Він тримається осторонь від незрозумілих ситуацій. Він цінує ваші стосунки, тому одразу відшиє колишню, яка намагається його повернути або відмовитися від походу з друзями у стрип-клуб.
- Він нічого від вас не приховує. Він ділиться з вами усіма аспектами свого життя, тому ви ніколи не дізнаєтеся останньою про його нову колегу на роботі чи інші життєві дрібниці.
- Він виконує всі свої обіцянки. Ви можете на нього покластися. Якщо він скаже, що прийде додому о 8, то обов’язково так і буде.
- Він має вірних друзів. Скажи мені, хто твій друг і я скажу, хто ти. Якщо його друзі готові допомогти йому у скрутну хвилину, то значить він також ніколи не кине в біді.
- Він не обманює. Для нього краще гірка правда, ніж солодка брехня.
- З ним не трапляються дивні ситуації. Ви не зустрічали невідому помаду в його машині або її сліди на сорочці. Він чесний і вірний, тому не має що приховувати від вас.
- Ви відчуваєте себе поруч з ним впевнено і спокійно. Ваше серце підказує вам, що цій людині можна довіряти.
А ви згідні з цими пунктами?
Vasylyna
Популярне
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Примітка редакції: матеріал має інформаційно-обговорювальний характер і підготовлений на основі історії, що поширюється в мережі / звернення читача. Редакція не подає описану ситуацію як офіційно встановлений факт, не має незалежного підтвердження всіх наведених обставин і не ідентифікує конкретних осіб, установу, місце або дату події. Усі зображення в матеріалі використані для візуального супроводу теми та не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
