Він вийшов з машини і пішов геть. Насті так хотілося його зупинити, але гордість не дала їй це зробити

Настя закурила сигарету.

– Ох і життя, – думала вона.

На ній була стара джинсова куртка, яка навіювала приємні спогади про нього і їхнє щастя.

– Ти знову мені тут надиміла! Хіба я тобі не казала, що у моєму домі не можна курити? – почала кричати матір.

Натомість донька зробила ще одну затяжку. Ольга Василівнна кипіла від люті.

– Останній раз прошу тебе дотримуватися встановлених правил у моєму домі, – спробувала вона сказати стримано.

– Просиш? Мамо, ти лише вміє наказувати, – дорікнула Настя.

На мить жінці стало соромно.

– Хай буде по-твоєму, – відказала вона. 

Настя затушила сигарету і сказала:

– Я ночуватиму на веранді.

– Ти ж застудишся! Ночі у нас холодні, – відказала Ольга Василівна.

– Нічого зі мною не станеться.

– Тоді як хочеш, – знизила плечима матір.

– Завтра зранку я поїду.

– Я тобі сумку склала в дорогу. Там яйця є, тому обережно з ними.

Настя подумала, що їй абсолютно не потрібні ті яйця, але вирішила промовчати.

Вночі розпочалася гроза. Хмари вкрили небо, роздавався грім і палахкотіли блискавки. Проте дівчина насолоджувалася цією стихією. У її пам’яті спливали уривки спогадів. Машина. Дорога. Вона зупинилася і крикнула:

– Виходи!

– Настю, годі тобі! Не починай.

– Виходи кажу тобі!

Вадим спробував обійняти дівчину, але вона ще голосніше кричала:

– Забирайся з моєї машини і з мого життя!

– Настю, але я люблю тебе!

– Не сміши. Мені набридли твої вічні обіцянки. Я втомилася чекати! Ти не любиш нікого, окрім себе самого!

“Моя маленька Настя. Кохана. Сильна. Я знаю, що постійно роблю тобі боляче, але я не можу інакше. Я обіцяв тобі, але порушив своє слово”, – крутилося в голові у Вадима.

Він вийшов з машини і пішов геть. Насті так хотілося його зупинити, але гордість не дала їй це зробити. 

Дівчина натиснула педаль газу і поїхала до матері. Вона накинула на себе джинсову куртку, яку забув Вадим і пішла на зустріч з Ольгою Василівною.

Світало.

– Будь обережною на дорозі, – переживала матір.

– Добре.

– Обов’язково подзвони, коли доїдеш.

– Добре.

– На столі твоя сумка з продуктами. Там ще пиріг. Твій улюблений. Поснідаєш в дорозі.

– Добре, мамо.

– Дякую, що допомогла мені все посадити на городі. Сама я б ще довго тут поралася.

– Звертайся ще, коли потрібно.

– А куртку краще зніми, якщо ти вирішила поставити крапку…

Настя проникливо подивилася на матір.

– Давно?

– Що давно?

– Давно ти про нього знаєш?

– Тут не потрібно нічого знати, щоб все зрозуміти. Було кохання, а тепер або ти не любиш, або він…Або просто ви не підходите один одному.

– Справді. Не підходимо…

– То радій, що все так закінчилося. Це краще, ніж та ситуація, в якій опинилася я. Приїхала до батьків з новиною про вагітність, а вони вигнали мене. І батько твій кинув мене. Полюбила…не свого.

Нарешті мати розповіла свою правду.

– Як ти змогла забути його?

– Не змогла. Ти – його копія. Постійно нагадуєш мені…

Настя обійняла матір. 

– Головне, не руйнуй чужу сім’ю.

– Не буду.

– Гаразд.

Настя приїхала під свій будинок. Вона почала шукати ключі від під’їзду і зрозуміла, що забула їх в матері. Довелося чекати поки хтось вийде і відчинить двері. 

– Будь ласка, притримайте двері! – загукала Настя.

Хлопець з собакою затримався.

– Ви забули ключі?

– Так. Давайте я вас пригощу пирогом на знак подяки. Мене, до речі Настею звати.

– А мене Руслан. Може, перейдемо на ти?

– Я не проти.

Дівчина пригостила собаку і свого сусіда маминим пирогом, а сама рушила у квартиру.

– Джек, що ти думаєш про нашу сусідки? Красива дівчина, правда? Потрібно з нею поближче познайомитися…

А як ви вважаєте, чим може закінчитися таке спонтанне знайомство?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector