– А тобі подобалися речі, які купувала тобі твоя бабуся? – запитала онучка в Ольги Тимофіївни

Жінка поспішала, бо спізнювалася на роботу. Незважаючи на те, що вона була власницею салону, клієнтів не можна змушувати чекати.

– Регіно, вставай! – кричала матір біля дверей дитячої кімнати.

– Я не сплю, – відповіла дівчинка.

– Зараз бабуся по тебе прийде, а ти все з ліжка вилізти не можеш.

– Бабуся може зачекати, а от твоя клієнтка, до якої ти запізнюєшся, навряд чи.

– Ти ще хочеш своїй матері робити зауваження? – у відповідь кинула матір.

Раптом у двері постукали. У квартиру зайшла літня жінка.

– Поліно, у тебе за п’ятнадцять хвилин розпочинається робочий день, а ти досі тут?

– Мамо, я вже виходжу. Там на столі залишила тобі гроші. Купи все потрібне Регіні до школи, бо скоро перше вересня. 

Поліна ще трохи покрутилася у квартирі і побігла на роботу. Тим часом Ольга Тимофіївна приготувала сніданок. Онучка сиділа на дивані і говорила по телефону. Було помітно, що дівчинка захоплена розмовою.

– Регіно, годі! Ходи снідати, – гукнула бабуся.

– Та іду, – відказала онучка. – Гаразд, Ерік, ввечері зустрінемося! Бувай, – попрощалася вона і поклала слухавку.

– Ти про які зустрічі домовляєшся? Хутко за стіл.

– Я вже тут, – сказала Регіна, поцілувавши бабусю в щічку. – Що ти сьогодні приготувала?

***

Буквально через  два тижні розпочинається новий навчальний рік. Регіна йде в шостий клас. І коли лише ті діти встигають рости? 

Ольга Тимофіївна тримала онуку міцно за руку і пробиралася між рядами на місцевому ринку. Поліна дала їм завдання: купити все необхідне для школи. У списку був одяг, канцелярське приладдя і навіть ноутбук.

– О, ми тут точно знайдемо все необхідне, – зраділа бабуся, зупинившись перед однією з будок.

До них одразу підійшла продавчиня.

– Що ви шукаєте для своєї онучки-красуні?

– Нам потрібна спідничка і кофточка. А ще туфельки до пари.

– Ми зараз все підберемо.

Через кілька хвилин жінка принесла усі елементи образу, від яких Ольга Тимофіївна була в захваті. Проте на обличчі Регіни не було такої ж радості.

– Бабусю. ти ж також була колись онукою, правда? – серйозно запитала дівчинка.

– Так.

– А тобі подобалися речі, які купувала тобі твоя бабуся?

– Ні. Вона була старомодною…Інколи навіть було соромно в тому одязі виходити на вулицю, – усміхнулася літня жінка, поринувши в спогади.

Раптом Ольга Тимофіївна зрозуміла, до чого хилить її онучка. 

– Регіно, ти хочеш сказати, що я також не розуміюся в сучасній моді?

– Бабусю, ти ж знаєш, що я тебе сильно люблю! – сказала дівчинка, обійнявши стареньку. – Але нам краще піти в нормальний магазин, гаразд?

***

Вони прийшли в інший магазин, в якому Регіна взялася обирати те, що їй до вподоби. Бабуся лише мовчки спостерігала за онукою і дивувалася то від речей, то від цін. Обрали. Сума вийшла пристойною. Пенсіонерка за кілька місяців отримує такі гроші, а тут їх витратили за раз…

– Майже всі заощадження витратила, – буркнула Ольга Тимофіївна. – Я тепер взагалі буду боятися самостійно щось тобі вибирати.

– Бабусю, не ображайся! Гайда назад на базар і ти мені вибереш олівці й ручки, які забажаєш! – запропонувала онучка.

А які у вас стосунки з вашою бабусею?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector