Жінка поспішала, бо спізнювалася на роботу. Незважаючи на те, що вона була власницею салону, клієнтів не можна змушувати чекати.
– Регіно, вставай! – кричала матір біля дверей дитячої кімнати.
– Я не сплю, – відповіла дівчинка.
– Зараз бабуся по тебе прийде, а ти все з ліжка вилізти не можеш.
– Бабуся може зачекати, а от твоя клієнтка, до якої ти запізнюєшся, навряд чи.
– Ти ще хочеш своїй матері робити зауваження? – у відповідь кинула матір.
Раптом у двері постукали. У квартиру зайшла літня жінка.
– Поліно, у тебе за п’ятнадцять хвилин розпочинається робочий день, а ти досі тут?
– Мамо, я вже виходжу. Там на столі залишила тобі гроші. Купи все потрібне Регіні до школи, бо скоро перше вересня.
Поліна ще трохи покрутилася у квартирі і побігла на роботу. Тим часом Ольга Тимофіївна приготувала сніданок. Онучка сиділа на дивані і говорила по телефону. Було помітно, що дівчинка захоплена розмовою.
– Регіно, годі! Ходи снідати, – гукнула бабуся.
– Та іду, – відказала онучка. – Гаразд, Ерік, ввечері зустрінемося! Бувай, – попрощалася вона і поклала слухавку.
– Ти про які зустрічі домовляєшся? Хутко за стіл.
– Я вже тут, – сказала Регіна, поцілувавши бабусю в щічку. – Що ти сьогодні приготувала?
***
Буквально через два тижні розпочинається новий навчальний рік. Регіна йде в шостий клас. І коли лише ті діти встигають рости?
Ольга Тимофіївна тримала онуку міцно за руку і пробиралася між рядами на місцевому ринку. Поліна дала їм завдання: купити все необхідне для школи. У списку був одяг, канцелярське приладдя і навіть ноутбук.
– О, ми тут точно знайдемо все необхідне, – зраділа бабуся, зупинившись перед однією з будок.
До них одразу підійшла продавчиня.
– Що ви шукаєте для своєї онучки-красуні?
– Нам потрібна спідничка і кофточка. А ще туфельки до пари.
– Ми зараз все підберемо.
Через кілька хвилин жінка принесла усі елементи образу, від яких Ольга Тимофіївна була в захваті. Проте на обличчі Регіни не було такої ж радості.
– Бабусю. ти ж також була колись онукою, правда? – серйозно запитала дівчинка.
– Так.
– А тобі подобалися речі, які купувала тобі твоя бабуся?
– Ні. Вона була старомодною…Інколи навіть було соромно в тому одязі виходити на вулицю, – усміхнулася літня жінка, поринувши в спогади.
Раптом Ольга Тимофіївна зрозуміла, до чого хилить її онучка.
– Регіно, ти хочеш сказати, що я також не розуміюся в сучасній моді?
– Бабусю, ти ж знаєш, що я тебе сильно люблю! – сказала дівчинка, обійнявши стареньку. – Але нам краще піти в нормальний магазин, гаразд?
***
Вони прийшли в інший магазин, в якому Регіна взялася обирати те, що їй до вподоби. Бабуся лише мовчки спостерігала за онукою і дивувалася то від речей, то від цін. Обрали. Сума вийшла пристойною. Пенсіонерка за кілька місяців отримує такі гроші, а тут їх витратили за раз…
– Майже всі заощадження витратила, – буркнула Ольга Тимофіївна. – Я тепер взагалі буду боятися самостійно щось тобі вибирати.
– Бабусю, не ображайся! Гайда назад на базар і ти мені вибереш олівці й ручки, які забажаєш! – запропонувала онучка.
А які у вас стосунки з вашою бабусею?
