У нас з чоловіком двоє дітей. Старша донька вже багато років живе закордоном, а молодший син Ярослав оселився з дружиною та нашими онуками у трикімнатній квартирі в столиці. Самі ми родом із невеликого селища неподалік.
Раніше ми зі Степаном зустрічали усі свята вдома. Однак цього року вирішили поїхати на Великдень до сина в гості. Тим паче вони з Мариною самі запросили нас до себе. Я уявляла, як ми разом підемо в столичний храм, освятимо кошик, а потім смакуватимемо паску невістки. Про гостинці ми також не забули. Проте вирішили, що лише двох моїх пасочок буде достатньо.
Однак усі мої очікування розбилися об сувору реальність. На нас зі Степаном в столиці чекав сюрприз.
Ми приїхали поїздом ще в суботу після обіду. На пероні нас зустрів син і забрав додому. І яким було наше здивування, коли у квартирі ми не побачили жодного натяку на прийдешнє свято.
Марина навіть не думала пекти паски чи готувати крашанки. Я не можу її зрозуміти. Тим паче вона могла це все робити разом з дітьми. Їм було б дійсно цікаво.
Натомість невістка сказала, що в неї немає часу на такі дурниці. Зрештою, суть цього свята в чомусь набагато вищому, ніж їжа. Ні її думку, вигадана людьми символіка лише знищує глибину цього дня. Ярослав підтакував дружині, незважаючи на те, що ми показували йому зовсім інший приклад.
Син сказав, що вони з радістю. скуштують паску у нас в гостях, але самі займатися організацією великоднього кошика не хочуть. Вони отримають більше задоволення, якщо куплять все необхідне в супермаркеті, а вдома напередодні свята зайвий раз відпочинуть в сімейному колі.
Як на мене, то куплені пасочки не мають тієї душі…
Звичайно, що на Богослужіння ми не потрапили і ніякого кошика святити не несли. У неділю Марина запропонувала нам добряче виспатися і поїхати на прогулянку в ботанічний сад. Мовляв, зараз там все гарно цвіте, тому вийдуть чудові фотографії.
Я все розумію, але…
Решту дня ми провели в ресторані, де молоді пригостили нас сушами й ролами. Ніби й смачно, але для нас зі Степаном ця страва здається радше дивною…
Сьогодні ми повернулися зі столиці. У нас з чоловіком змішані почуття. Ми чудово провели час з онуками і вдосталь погуляли вулицями столиці, але залишилися без Великодня.
А як ви ставитеся до святкування Великодня?
