Ось в чому річ…
Серед найбільших страхів дитини є втрата матері. Наприклад, обідом вона скаже, що йде в магазин і скоро повернеться, але навіть з настанням темряви її так і немає вдома.
Звичайно, що реакцією малюка буде істерика, розпач, сум і сльози. Адже у юній голові з’являються усі найжахливіші думки та припущення.
І як дитині пояснити, що в магазині може бути довга черга? А якщо в одному немає всього необхідного, то потрібно сходити ще й в інший. Дорогою зустрінеш кілька подруг – зайвий привід побалакати й затриматися. Після всіх перипетій вдома чекає заплакана дитина, яка схлипуючи заявляє: “Я думав, що тебе вкрали!”
Чи доводилося вам переживати подібне? Бо мені так. Пам’ятаю, що в дитинстві для мене це було найбільшим стресом. Саме тому я завжди намагалася вберегти своє немовля від подібних хвилювань. Мій син ніколи не залишався один, поки я йшла кудись у справах і не губився в людних місцях. Тобто про страх “вкраденої матері” він нічого не знав.
Зараз йому виповнилося 18 років. Він дорослий юнак. Нещодавно син пізно повернувся додому. Чоловік того дня теж пів ночі не міг заснути. Зранку потрібно було вигулювати собаку, тому я вирішила зробити це самостійно і без зайвого шуму, щоб усім дати можливість виспатися.
Через пів години я повернулася до нашого будинку. Біля під’їзду я побачила Дмитра. Він був в тапочках, трусах і пуховику зверху.
– Все ж вирішив мені допомогти? – весело запитала я, але по виразу обличчя Дмитра було зрозуміло, що йому не до жартів.
– Де ж ти була? – почав кричати він. – Я вже сорок хвилин бігаю навколо і гукаю за тобою!
– Я в навушниках із собакою гуляла, – спокійно відповіла я.
Раптом син замовк і міцно притулився до мене. Я з переляку запитую:
– Та що трапилося? Все гаразд. Я нікуди не зникла!
У відповідь Дмитро сказав:
– Я вже думав, що тебе вкрали. На дзвінки не відповідаєш, а навколо будинку тебе не видно. Мамо, наступного разу краще розбуди мене, бо так й до серцевого нападу недалеко…
Я міцно обійняла сина. Це ж треба…Мій дитячий кошмар ожив.
Насправді цей страх живе не лише у голові дітей. Навіть у дорослому віці кожен боїться втратити маму. Мало що може статися: чи викраде хтось, чи загубиться. Саме тому ми завжди просимо, щоб мама була на зв’язку і попереджала, коли йде кудись.
Бережіть своїх дітей. Не дозволяйте їхнім страхам ставати реальністю. Втратити маму – це жахливо. Сама в цьому нещодавно переконалася.
А у вас є цей страх?
