Олена доволі вдало вийшла заміж.
Чоловік Олени, Максим був доволі багатий. З хорошої, заможної родини.А дівчину виховувала бабуся Марія. Її мама залишила тільки народивши, оскільки була надто юна. Батько втік ще до народження. Олена маму бачила нечасту. Хоча інколи вона навідувалась до них. Останній раз, коли вона розмовляла з бабцею, дівчинка підслухала розмову. Баба Марія благала дочку кинути пити заради Оленки, та їй було байдуже. Вони прийшла просити грошей на чергову пляшку. Бабця дала, тільки попередила, щоб вона у такому вигляді більше додому не заявлялась.
А батьки Максима були хорошими. Олена одразу подружилась зі свекрухою. Вона спершу навіть не зрозуміла, що це матір Максима, подумала, що вона сестра. Галині Олександрівні комплімент сподобався, тож вона невістку теж полюбила. А батько теж був дуже добрим. Він був трохи повненький, любив поласувати еклерами. Хоча від родини це приховував. В дома він сидить на дієті. Тільки от Олена часто його помічає у кафе недалеко від їхнього дому. Там від пончиків він не відмовляється.
Дівчина жила у чоловіка. І вона здивувалась, коли побачила свою бабцю у домі чоловіка. Вона не знала, як на неї відреагує сім’я Максима.
Бабця Марія була дуже прямою людиною. Це було її перевагою і недоліком одночасно. Вона завжди була чесна з собою і з людьми. Інколи це їй ставало в пригоді, а інколи дуже псувало стосунки..Тому Олена не знала чого чекати від неї зараз.
– Привіт, Оленко. Нарешті я добралась до тебе. Ти прости мене, внученько, що я не приїхала на твоє весілля, я тоді хвора була. Зле себе почувала.
Дівчина впустила бабцю до хати. Було видно, що вона підготувала до зустрічі з новою родиною. Купила нове вбрання, підмалювала своє сиве волосся, навіть зробила легенький макіяж. Бабця вручила внучці сумки, які привезла з собою і попрямувала у вітальню, ніби вона тут вже не перший рік живе.
Галина Олександрівна, як зайшла на кухню і побачила купу м’ясних страв аж рот відкрила від здивування
– Звідки в нашому домі така шкідлива їжа? Цей пиріг..такий жирний. М’ясо..
– Це нормальна їжа. Ви що чоловіка голодом морите чи що? – відповіла моя бабця, коли почула сваху.
– Ні, звісно. Ми просто звикли до вегетаріанської їжі , а м’ясних делікатесів майже не вживаємо.
Коли всі разом сіли за стіл, то пирога не стало за лічені хвилини. Максим та його батько накинулись на нього, як миші на сир.
– Ну що ж ви, свахо, скуштуйте шматочок. Від нього вам точно нічого не станеться – казала бабця до Галини Олександрівни.
Жінка таки спробувала пиріг, попри те, що дотримувалась правильного харчування. Хоча потім без зупину повторяла, як вона поправиться через той пиріг.
– Мене навіть на сон вже розморило від нього. А ще от прибирати зі столу потрібно..
– Ви не переживайте.Я приберу. Мені Оленка допоможе..Правда?
– Так, бабусю..
Бабця Марія провела у цій сім’ї лиш декілька днів, але усіх до неї дуже прикипіли. просили залишитись ще на трохи, навіть запропонували жити разом з ними. Та бабця відмовилась. Хотіла назад у своє село. Там її рідне місце.
– Ви краще на наступні вихідні приїжджайте до мене. Почастую вас своєю їжею домашньою – казала бабця, коли вже прощалась. Олена міцно обійняла її і подякувала. Вона була горда за свою бабцю.
Як ви гадаєте, бабуся поводилась достойно?
