Ось минув уже четвертий рік, відколи я розлучилась з Сергієм. Не склалось у нас, на жаль.
Та від шлюбу з цим чоловіком у мене залишився син. Зараз йому три рочки. Сергій після розлучення купив нам окрему квартиру з сином, майна ми не ділили, вирішили так буде краще. Аліменти він виплачує вчасно, досить непогану суму. Мій колишній чоловік заробляє дуже добре, тому може собі це дозволити. Єдина він просить звітувати, на що пішли гроші, які він дав – благо без чеків так квитанцій. Життям сина чоловік завжди цікавиться. Знає про його захоплення та інтереси. Я не забороняю їм спілкуватись. Адже він його тато. А дитині потрібен батько. Неважливо, що ми розлучені.
Вони проводять разом вихідні, хоча додому він сина не водить. Гуляють на майданчику, ходять у кіно, театри чи кафе. Я бачу, він любить сина.
Я пішла працювати на пів ставки, заробляю у місяць 5 тисяч гривень. Це дуже мала сума, та я хотіла мати власні кошти, аби справлятись із якимось побутовими питаннями, мати змогу водити сина на гуртки після школи і тому подібна. Хоча Сергій щомісяця і виплачував нам близько 20 тисяч гривень. Це була хороша допомога. Навіть дуже, я би скала. Підскладавши трохи грошей, я могла звозити малого кудись на відпочинок влітку.
Сергій знайшов собі нову дружину. І нещодавно вона зателефонувала до мене з погрозами і попередженням, що більше таких великих аліментів я не отримуватиму, бо вони з Сергієм чекають на власну дитину. Сказала, що пора мені відвикати від безтурботного життя.
Я була шокована від таких слів. Я не розумію, яке право ця жінка мала мені таке говорити. Я ж не у неї гроші беру, а у батька свого сина. Це його дитина теж. Я б ще розуміла, коли Сергій прийшов і пояснив мені усе. А вона просто насміхається з мене. Хоче показати, що вона вище від мене чи що?
Я знаю свого колишнього чоловіка, він не дозволить комусь приймати рішення замісь нього. Проте серце уже було не місці. Якщо я залишусь без фінансової допомоги, то мені доведеться туго. Моєї зарплати вистачить лиш на оплату комунальних платежів та харчі.
Доведеться відмовити сину у гуртках, які він уже так полюбив. Одяг я теж не матиму змоги купувати часто, але ж він так швидко росте.. Тривога все більше росла в мені..
Я зателефонувала Сергію, розповіла про цю розмову. Він неабияк розізлився на дружину, перепросив мене, але стосовно аліментів не сказав нічого.
Я сподіваюсь, він таки не дасть собою маніпулювати і не піддасться на примхи нової дружини.
На вашу думку, як вчинить чоловік?
