Моя невістка дуже нахабна людина. Саме тому вже п’ять років ми не можемо знайти спільну мову. Хоча свого сина і онучку я дуже люблю і завжди рада їх бачити.
Незабаром дівчинці буде три рочки. Я заздалегідь думаю над тим, що їй подарувати. Серед варіантів були і санчата, і лялька, і теплий одяг. Вирішила, що краще уточнити в невістки, якому подарунку внучка зрадіє найбільше. Однак та сказала, що нічого кращого, ніж конверт з грішми бути не може.
Звичайно, що така відповідь мене обурила. Я ж відказую, мовляв, дитині байдуже на гроші, вона швидше оцінить якусь іграшку. Олена не вгавала. Сказала, що зате кошти їй пригодяться. І тут мій терпець увірвався. Я вирішила поставити невістку на місце і нагадати, що день народження не в неї, а в її дочки.
Взагалі я не жадібна людина. Грошей у мене вистачає. Я маю свою двокімнатну квартиру і роботу в престижній компанії. Усі кошти йдуть на особисті витрати.
Однак сім’я сина не може дозволити собі такої розкоші. Кожного місяця вони сплачують кредит за квартиру. Дружина досі в декреті, а чи збирається повертатися на роботу – невідомо. Адже вона постійно переконує в тому, що навіть коли донька піде в садок, їй буде потрібен постійний нагляд. То захворіє, то вередуватиме і хто про неї подбає?
Однак всі якось справляються, то лікарняні беруть, то відпрошуються. Річ лише в тому, що невістка не хоче працювати, а прикривається дитиною.
Олена не пішла на роботу навіть тоді, коли в чоловіка почалися проблема на роботі. Спочатку компанія не мала коштів, щоб виплачувати щорічні премії, а згодом практично збанкрутіла. Син вирішив не чекати до останнього і кинувся шукати нову роботу. Знайти гідну вакансію не просто, тому він досі в процесі.
Хоча я не розумію пасивної поведінки невістки, але не беруся це коментувати. Хай молода сім’я сама розв’язує свої проблеми. Навіщо зайвий раз створювати напружену атмосферу між нами?
І от на день народження онучки я б хотіла зробити їй приємний подарунок. Ціна абсолютно не має значення. Головне, щоб дитині сподобалося.
Та Олені подавай гроші. Звичайно, що з одного боку я її можу зрозуміти. Адже у них матеріальні труднощі, а я б поклала в конверт пристойну суму.
Все ж, я вирішила, що з принципу не намагатимуся догодити невістці. Дитина не винна, що у неї така лінива матір, яка не хоче йти працювати.
Зрештою, я купила ляльку, кухонний набір і зимову куртку. Здається, дівчинці це має сподобатися. На подарунок я витратила 5 тисяч, але ні копійки мені не шкода.
Коли Олена почула, що ніякого конверта я не понесу, то заявила, що святкувати вони поїдуть до її батьків, тому в гості я можу не приходити. Звичайно, мені прикро, що невістка так до мене ставиться. Та нічого страшного. Вручу подарунок раніше.
А на вашу думку, хто має рацію в цій ситуації?
