Все дитинство Володі пройшло в однокімнатній квартирі на четвертому поверсі багатоповерхівки. Там він мешкав вдвох зі своєю матір’ю.
З її розповідей хлопчик знав, що раніше вони жили у двокімнатному житлі в сусідньому під’їзді разом з батьком, але після розлучення вони роз’їхалися. Тато пересилився в будинок, який знаходився через дві трамвайні зупинки.
Володимир не пам’ятав цих подробиць, але добре знав, як виглядає його батько. Адже він регулярно приходив до них в гості. Спочатку матір годувала його смачним обідом на кухні, а потім підходила до сина і казала:
– Іди поговори з татом. Він прийшов, щоб побачитися з тобою.
Дитина завжди неохоче реагувала на таке спілкування. Володимиру не подобався дивний запах його батька і незрозуміла емоційна реакція на його появу.
– Вовка, привіт! Синку, ти вже таким дорослим став! Розказуй, як поживаєш? Я сьогодні з пустими руками, але наступного разу обов’язково машинку принесу.
Проте кожного разу це були лише пусті обіцянки.
Хлопчик не знав, як йому правильно поводитися. Тому мовчки знизував плечима, тиснув татові руку і йшов геть. Виходив з кімнати лише тоді, коли чув, що хтось відчиняв вхідні двері.
– Пішов? – обережно запитував син.
Матір сумно зітхала, сідала за стіл і тихо плакала.
– Знову п’яний. Такими темпами він зі світу себе зведе…
Через кілька хвилин вона зводила очі на сина і запитувала:
– Можливо, мені не слід було з ним розлучатися? Йому навіть немає що їсти. Я знову грошей позичила, хоча знаю, що вони не підуть на харчі…
Син розумів, що ці питання були риторичними. У будь-якому разі йому було шкода матері. Саме за гіркі сльози, які лила його ненька, він не любив батька. Хоча дуже давно тато з ним часто грався і весело проводив час.
– Мамо, досить давати йому грошей. Він нарешті перестане приходити сюди і ти більше не будеш плакати, – заявив одного разу Володя, обійнявши засмучену матір.
Жінка витерла мокру щоку і пригорнула сина до себе.
– Ти мій захисник. Справжній чоловік.
Після цього у них з мамою життя налагодилося. Володя більше не згадував про батька. Він почав ходити в дитячий садочок, а вечорами разом з мамою вчив віршики і ліпив аплікації. Щосуботи у них було генеральне прибирання. Син мав свої обов’язки, до виконання яких ставився дуже серйозно.
У неділю маленька сім’я вирушала на прогулянку в парк.
Спочатку вони йшли на каруселі, потім на колесо огляду, а звідти сідали в електричні машинки. Володя возив свою матір, яка постійно переживала через несподівані зіткнення.
І це не дивно. Дівчаткам притаманно боятися. А хлопчики існують для того, щоб захищати їх і приносити радість.
На кінець прогулянки мама вручала синові гроші, за які він самостійно купував собі морозиво. Сама ж вона завжди від нього відмовлялася, мовляв, на її хворе горло холодного їсти не можна. Однак Володя завжди ділився з мамою, попередньо подмухавши на морозиво, щоб зігріти його.
Решту син чемно повертав матері, але найменшу копійку завжди залишав собі. Це була його таємниця. У такий спосіб Володя заощаджував власні кошти.
Одного разу монеток назбиралося досить багато і хлопчик вирішив зробити матері сюрприз. Під час чергової прогулянки він висмикнув свою руку і підбіг до тітки за прилавком:
– А у вас продається тепле морозиво? Бо холодного моїй мамі їсти не можна.
Жінка розгублено перепитала:
– Кажеш для мами? Для неї знайдеться найкраще. Ось, тримай. Воно “Крем” називається.
Володя взяв ріжок з білою начинкою і недовірливо лизнув. На смак воно було таким же смачним, як справжнє морозиво, але теплим. Тоді хлопчик витягнув з кишені усі свої монети і поставив на прилавок:
– А грошей вистачить?
Жінка усміхнулася:
– Звичайно! Це ж для мами!
А потім вона додала:
– Хоча ти краще забери свої гроші. Я подарую тобі цей ріжок, а ти складай монети, щоб купити квіти.
– Квіти? – перепитав Володя.
– Так. Жінки люблять пахучі букети. Особливо мами…
А ви часто робите подарунки своїй матері?
