І дівчина не дуже красива – повненька і немодна. Вона прибиральницею працювала, хоча називалося це доволі красиво – «господиня офісу». А вдень, у своєму закутку вона готувала розчинну каву. І обідала печивом. Харчувалася неправильно, зате дешево. Одного разу, начальник зайшов в закуток, шукав щось; вона і йому каву запропонувала з печивом. Проста вона була, як дитина.
І цей Ігор Семенович випив кави, з’їв печиво – він жив у шаленому ритмі, навіть на обід часу не було. Посидів на залізному стільчику за хитким столиком. А про печиво сказав, що ось в його дитинстві печиво було – так печиво! «Ювілейне» – таке смачне! Дідусь із Києва привозив; от просто тануло в роті. І ще були карамельки такі, зверху шоколад, а всередині карамель з начинкою. Дуже смачно! І шоколад був в дитинстві зовсім інший.
Ось так поговорили і він пішов. А потім через декілька днів знову забіг, попросив кави – він запізнювався на зустріч, не було часу чекати, поки секретар зварить. Давайте розчинний! І розповів, як він у дитинстві ходив на риболовлю з вершею. Верша – така плетена штука, риба сама в неї забивається.
Це на дачі було. Там була маленька річка, а ось в армії він служив в морфлоті; на океані Тихому. Там, звичайно, інша справа! Риби було багато! І дівчина йому листи писала-писала, а потім перестала – заміж вийшла. Та й зрозуміло, адже тоді три роки служили … Загалом, ця Таня все слухала уважно. І навіть іноді плакала, коли Ігор Семенович розповідав сумне. Або сміялася, коли було щось веселе. І вони пили цей гидкий напій у величезних кількостях, зовсім не помічаючи, який він бридкий. І їли печиво. А потім Ігор Семенович приніс торт. І не казав Тані: мовляв, треба тобі трохи менше їсти. Навпаки, найбільші шматки відрізав пластиковим ножем.
І все розповідав, розповідав … Як у нього син загинув, як дружина пішла до іншого, як він потрапив до в’язниці в лихі роки і як врятувався … Довго розповідати, але потім вони одружилися. І все. Хоч Ігор Семенович старший за Таню років на двадцять – ну і що? Сильно він її покохав за розум і добре серце. І за красу – Таня і правда на очах покращала.
Мабуть, кава була все ж корисна. Або кохання. Або розповіді Ігоря Семеновича – він дуже любив розповідати про своє життя. Та тільки за все життя його ніхто не слухав. Тільки вказівки слухали беззаперечно, це так. Така ось історія про бридкий напій, який виявився еліксиром кохання. І про те, що на світі багато успішних, красивих, сильних людей, в якеих просто немає хорошого співрозмовника. Яких ніхто не чує і не слухає. А хто вислухає – той і захопить серце, тому, що щирість і відвертість навіки пов’язують добрих людей. І своїй дитині, яка скоро народиться, Ігор Семенович теж все буде розповідати. І слухати його буде.
А Таня мало говорить, зате вечорами вони співають пісні – безглузде заняття для подружжя. Але це дуже добре, майже як розповіді про дитинство …
