Васін батько – актор невдаха, пішов з сім’ї коли хлопчикові не було і трьох років. Поїхав до Болгарії, відтоді не з’являвся. Про матір я так і не наважився запитати. Одним словом, з раннього дитинства всією Васіною родиною був його дідусь. Дід рвав жили на двох роботах, та тільки, всі накопичення танули на очах через гіперінфляцію початку дев’яностих.
Тяжко було, особливо коли інші діти в дитсадку хвалилися новими кросівками і снікерсами за щокою, а Вася через бідність сім’ї, ходив в зашитих дідом колготах.
Наближався новий, тисяча дев’ятсот затертий рік, хлопчисько мріяв, що під ялинкою виявиться велика пожежна машина з драбиною, або на худий кінець ігрова приставка, але вранці першого січня під ялинкою скромно чекала тільки стара вовняна шкарпетка. Найприкріше, що це була дідова шкарпетка. Хлопчик запустив всередину руку і вийняв звідти одну єдину цукерку – це була звичайна шоколадна цукерка «Білочка».
У Васі, само собою, заблищали в очах і потекли по щоках розбиті надії. Дідусь важко зітхнув, погладив онука по голові і сказав:
– Заспокойся, Васько, чого ревеш? Перестань. Навпаки, ти радіти повинен, дурник, адже тобі дуже-дуже пощастило. Так – це моя шкарпетка, ну і що ж такого? Просто Дід Мороз, коли вночі до нас заходив, не знайшов іншої, не це головне. Розумієш – це не просто шкарпетка і не просто цукерка, тепер – це чарівна шкарпетка з чарівною цукеркою.
– Чарівна?
– Ну звичайно ж.–
Дідусь, а що ця цукерка може?
– А ось що: якщо ти з’їси її і покладеш шкарпетку ось сюди на полицю, то вранці, коли прокинешся, станеться диво – в шкарпетці знову з’явиться точно така ж цукерка. І так кожен – кожен день, хоч сто мільйонів років! Уявляєш?
Вася витер сльози, недовірливо покрутив цукерку в руках:
– А можна спробувати?
– Ну, звичайно ж, вона твоя.
– О, а смачна яка. Смачніша, ніж звичайна.
– Ще б пак…
… Йшов час, чарівна шкарпетка ні разу не підводила свого власника і щоранку справно видавала нове маленьке диво – шоколадну цукерку «Білочка». Діти в садочку почали заздрити, навіть не вірили на початку, але вихователька підтвердила: «Так, хлопці, дива, рідко, але все ж трапляються, нашому Васі дуже пощастило з чарівною шкарпеткою»
Зате дідусеві доводилося зовсім несолодко, вже дуже непросто було бути щоденним рабом чарівної шкарпетки. Не завжди вдавалося дістати саме «Білочку» (просто не було зайвих грошей), тоді купувалися дешевші цукерки і оберталися в спеціально припасені фантики від «Білочки». Але дід стійко тримався до останнього.
І тільки коли хлопчик вже став першокласником, одного разу він все-таки зумів не заснути майже до самого ранку і простежити – яким же дивним чином в шкарпетці з’являється нова цукерка.
… З того часу пройшло багато-багато років, хлопчик виріс, одружився, у нього з’явився маленький синочок. Дідусь ще живий і майже здоровий, вони живуть всі разом великою дружною сім’єю. Рік тому родина зібралася за Новорічним столом, настав час дарувати один одному подарунки. Васіна дружина подарувала дідові дорогу електробритву, про яку той давно мріяв, а правнук підніс свою картину в рамці. Прийшла Васіна черга і він без зайвих слів вручив дідові старий, пошарпаний вовняний носок.
Дід заглянув всередину, дістав з нього звичайне зелене яблуко, і на превеликий подив усіх присутніх, несподівано заплакав, а потім раптом як маленький хлопчик схопився з-за столу і радісно застрибав:
– Ура!!! Чарівна шкарпетка! А яблука мої улюблені – зелені! Спасибі, Васько! Але дивись, щоб завжди були такі ж, чуєш?
– Дід, а навіщо ти мені це говориш? Шкарпетка чарівна, вона напевно і сама знає…
… Було нелегко – справи, робота, клопоти, але ось уже цілий рік в дідовій чарівній шкарпетці щоранку, як штик, з’являється нове зелене яблучко. Сміх-сміхом, але бувало, що навіть серед ночі в магазин доводилося ганяти.
Іноді Вася їде у відрядження, дружина запитує: – «Ти надовго?»
І Вася відповідає: – «Та ні, не дуже, через два – три яблука повернуся» …
PS Іноді в житті трапляються складні часи, буває, що не знаєш куди податися і в очах, зовсім як у Васі, блищать залишки нездійснених надій. У цей момент дуже важливо, от дуже-дуже важливо мати того, хто подарує вам свою “чарівну шкарпетку”. Щиро бажаємо вам знайти таку людину в житті.
“Не знаю, як розповісти про це дітям, які слова підбирати…” — дружина загиблого Віталія Ковтуновського про втрату чоловіка
Родичі його «поховали», а він, важкопоранений: офіцер розповів про пекельні бої за Херсон
Я постійно допомагав тещі і тестю з господарством, та одного разу відмовився копати картоплю. Вони вирішили відімститись
До весілля було практично все готове: пишна сукня, фуршети. Вранці телефонує наречена й заявляє, що весілля не буде
Чому свекруха шкодує, що прогнала геть невістку з квартири
“А телефон твій я викинула, щоб ти за дитиною краще доглядала”, – заявила мені матір
Почав замість дружини готувати і прибирати, а вона ледарює. Усе, подаю на розлучення. Мені це набридло
Я була на заробітках у Німеччині 12 років, а коли повернулась додому, донька припинила вважати мене матір’ю
Ми з чоловіком знайшли дієвий засіб, який допоможе здихатися від “гостей” на дачі
– Я працювати на дві сім’ї не збираюся, подбай про свою сам. І більше до мене не звертайся.- заявив старший брат
Зять не прийшов до мене на день народження і навіть не привітав
Ніколи не розказуйте це іншим людям, щоб уникнути негараздів
Якщо онука мені народиш, будеш у золоті купатися
– Віра не пара для Жені. Вона така м’яка інтелігентна, а він грубий, простий. Що вона в ньому знайшла?
Вам не доведеться бігати за тими, кому призначено бути у вашому житті…
Одного разу вона підслухала розмову тітки з подругою. – Куди я її подіну? Варвара мій хрест
— Їй пощастило, що вона не бачить. Бідна дівчинка
16 людей, які хотіли повторити знамениті фото, але випадково створили новий шедевр
Чоловіки втрачають інтерес, коли жінки роблять ці речі
