Я всю цю історію знаю не з боку, а є дуже близьким її спостерігачем – мати і дочка мої хрещениці. Так ось мама дітей не планувала усвідомлено, збиралася присвятити себе кар’єрі. У неї було багато негативних думок щодо майбутнього про те, що ми живемо в дуже жорстокому світі і щодо свого важкого минулого.
Загалом, до тридцяти п’яти вона твердо дотримувалася своїх переконань, але, досягнувши цього віку, раптом завела ідею-фікс про те, що їй необхідно взяти на виховання прийомну дитину. У шлюбі вона не перебувала, кар’єра була на висоті.
І раптом жахлива трагедія – серйозна травма хребта, яка просто вирвала її зі звичного життя. Але вона не здалася, встала на ноги, реабілітувалася. Між іншим лікарські прогнози не були оптимістичними, але вона всупереч усьому змогла відновитися.
І продовжувала мріяти про свого майбутнього сина. А що? Під боком буде няня, грошей вистачить і на життя – адже у неї пристойний дохід. А малюк – чим молодший, тим кращий, щоб прямо з пелюшок, щоб зріднитися максимально.
Звичайно, ми багато розмовляли про її плани – занадто високий був ризик того, що згодом вона пошкодує про усиновлення. Все-таки, це буде чужа дитина з рандомним набором генів.
Але вона була непохитна, і ніхто з її родичів до відома поставлений не був. Почалися ці дивні пошуки – того самого, свого, якого виділиш з натовпу. Я разом з нею відвідувала дитячі будинки – дітлахи були напрочуд охайні і милі.
Нарешті сталося
Через деякий час їй подзвонили і повідомили заповітну інформацію:
– Дев’ятимісячна дитина – приїжджайте дивитися і знайомитися!
Вона, звичайно ж, відразу помчала на зустріч зі своїм майбутнім синочком, по території установи бігла майже бігом, як раптом її окликнув хтось із діточок, які гуляли:
– Мамочко!!! Моя мама!
Вона запнулася, осіла в сніговий замет, а малятко обняло її рученятами і говорило:
– Мамочко, мамуля!
Вона тоді відчула дуже складні і, мабуть, найяскравіші у своєму житті емоції.
Вона вже забула про хлопчика – ось вона, дочка, сама доля все вирішила. Її серце ніби розірвало на шматки, в ту мить вона усвідомила, що дійсно стала мамою цієї чудової і тепер уже рідної дворічної дівчинки.
Дівчинка була такою худенькою, лисуватою, явно дуже хворобливою і не сказати щоб красунею. Але вона як заведена повторювала про неї, що це її дочка, наймиліша дитина на світі.
Її, до речі, навіть в дитячому будинку відмовляли від ідеї брати до себе цю дівчинку – погана спадковість, погане здоров’я, затримка в розвитку, батьки ще в процесі позбавлення прав на свою дочку. В дитбудинку дівчинка зовсім недавно.
Але вона не склала рук, терпляче витримала суди та інші процедури, удочерила. А потім почала серйозно займатися реабілітацією дочки – водити її до фахівців, розвивати. У три роки відвела її відразу в дві секції – малювання і гімнастика. Звичайно, виходило не все і не відразу, але вона була дуже терпляча і з усім справлялася.
Рідня була здивована, але від дитини не відвернулися
Вона стала нескінченно люблячою мамою. Возила дочку до моря, щоб та регулярно жила в кращих кліматичних умовах. Про дівчинку говорили, що їй неймовірно пощастило.
Ось тільки не тільки дитині, але і її мамі дістався щасливий квиток – вони обидві один одного люблять і радують. Дві цих красуні живуть однією сім’єю вже 10 років. Дівчина навчається в престижній школі і приносить звідти одні п’ятірки. При цьому вона неймовірно слухняна і чуйна – допомагає мамі в усьому і за все їй вдячна.
Дитина не знає, що вона прийомна, та й чи треба їй про це знати?
