Тоді була п’ятниця, кінець робочого тижня. Сьогодні у Надії був важкий день – підписати декілька угод, показати нові квартири потенційним орендодавцям та конференція з керівництвом. Вирішила, що заслужила на вечерю у розкішному ресторані неподалік від офісу.
Ресторан “Арабелла” був елітним закладом у місті. Там часто святкували новорічні корпоративи та дні народження, а на стоянці красувалися американські новесенькі іномарки. Маленька закуска вартувала як нова пара вечірніх туфель. Однак, навіщо себе обмежувати?
До жінки підійшов адміністратор та чемно провів до вільного столика. Тоді було не так багато людей, а на фоні грала приємна жива музика. Красива співачка у довгій сукні виконувала пісню Тіни Кароль.
– Доброго дня! Ось меню, рекомендую замовити страву дня – морепродукти під білим винним соусом та тартар з грибами! – сказала ввічливо офіціантка
– Доброго дня! Дякую, але можна, будь ласка, поки що склянку води!
Ні, Надя не хотіла пити. Насправді таким чином дівчина відтягувала просто час. Звісно, що вона знала, що це досить дорогий ресторан, але не настільки! Здавалося, що у мобільного номера і то цифр менше, аніж сума за один келих вина.
Тоді жінці стало ніяково. Вже відчувала на собі косий погляд адміністратора, адже хто замовляє у такому закладі склянку води? Здавалося, що вона вже з ніг до голови проаналізувала такого “потенційного” гостя – звичайні білі кросівки, які вижили минулої середи у зливу, поношена куртка бляклого червоного кольору, яка вже затерлася на ліктях. А бонусом стала сумка з дермантину, де-не-де дірки від укусів собаки. Так, Надін пес обожнював гратися з сумкою.
Ось вже й офіціанти почали перешіптуватися та дивитися на Надю, мовляв, прийшла справжня жебрачка! Жінка взяла меню в руки та удавала, що зосереджено вибирає страву. Лосось з мідіями за 3 тисячі гривень за сто грамів? Ні, дякую, краще оплачу комунальні послуги. Шоколадний фондан з карамеллю, який у магазині можна купити за 20 гривень, тут коштує майже дві тисячі! Ні, не треба.
– Можна, будь ласка, замовити брускети з авокадо й томатами? – запитала Надія в офіціанта
– Звісно, зараз уточню на кухні, чи є всі необхідні інгредієнти, адже ви обрали страву з економменю для сніданку – відповіла працівниця.
На жінку почали оглядатися не тільки бармени та адміністратор, але й гості. Немов своїм поглядом хотіли провести її до дверей.
– Агов, ти! – крикнув до офіціантки адміністратор – Постарайся натякнути гості за 4 столиком, що це не кафе швидкого харчування, а елітний ресторан. Давай, швидко! Через неї ми можемо втратити потенційних клієнтів!
– Ем… Але й вона прийшла сюди й тепер наш клієнт. Я ж маю її обслужити, а не виганяти геть – ніяково прошепотіла офіціантка
– Якщо ти зараз не виженеш цю дівку, то я зроблю так, що тебе в жоден ресторан навіть прибиральницею чи посудомийкою не візьмуть!
Цю розмову підслухала інша гостя, яка сиділа за барною стійкою. Бачила, як Надя ніяково оглядається на інших відвідувачів та намагається швидко зробити собі хоча б красиву укладку.
– Дівчино, будь ласка, підійдіть до мене. Принесіть ось тій гості за 4 столиком пляшку французького вина та стейк з яловичини. Все моїм коштом. А, і про десерт не забудьте!
– Гаразд, пані. Я все виконаю.
Тоді офіціантка винесла на таці велику тарілку з ароматним шматком м’яса, який був щедро политий вершковим соусом. Здається, що запах був такий чудовий, що у сусідній будівлі у кожного потекли слині!
– Вибачте, але я цього не замовляла! – почала виправдовуватися Надя та відсунула їжу від себе
– Не хвилюйтеся, це за рахунок нашої постійної клієнтки! – відповіла офіціантка та показала на пані Ольгу, яка ввічливо помахала з барної стійки.
Здається, що нічого смачнішого за цей стейк Надія не куштувала. Шматки немов танули у роті та дарували неймовірну насолоду. Вирішила глянути на ціну – 5 тисяч гривень і це тільки за одну страву! Вона почувалася некомфортно, тому захотіла підійти до багатої жінки та попросити номер банківської карти, мовляв, отримає зарплату – віддасть всі гроші за їжу!
– Вибачте, але я не можу собі дозволити таку розкіш. Адже це ваші гроші, а я – незнайома вам людина! Тим паче, що деякі страви не вартують такої захмарної суми. Але чому ви вирішили купити мені вечерю?
– Я прекрасно розумію ваше становище. Адже я не отримала всі ці гроші просто так. Виросла у селі, батьки рано загинули, тому мене виховала старенька бабуся. Саме вона навчила бути щедрою та люб’язною з усіма людьми. Я важко працювала на декількох роботах одночасно, але зараз у мене декілька великих компаній. Впродовж роки я не забувала про бабусині настанови. Тому вирішила вам допомогти також… – сказала Ольга та ніжно посміхнулася.
Після того, як Надія пішла додому, жінка викликала до себе адміністратора.
-Тебе звільнено. Мені набридло, що ти постійно судиш всіх тільки за одягом. Хіба це виховано? Ця дівчина була клієнтом і ти не мала жодного права її виганяти геть!
– Вибачте, пані, такого більше не буде!
– Досить. Від завтра ти вже не працюєш у моєму ресторані. Не хочу мати у своєму штаті працівників, які провалили екзамен на людяність!
На вашу думку, власниця ресторану вчинила правильного щодо Наді та нахабного адміністратора?
