Дівчина не пам’ятала, як виглядала її мати. Жінки не стало, коли Маринці ще й 5 рочків не було. Добре, що збереглися фотографії. Матуся на них така красива, посміхається. Коли дівчинці було погано, то вона завжди діставала родинний альбом та переглядала світлини. А батько скоро одружився. Нову маму звали Ліда.
Через якийсь час, у Маринки з’явилися братик Мирон і сестричка Оленка.
Дівчинка любила свою мачуху, завжди намагалася заслужити її похвалу, але головним щастям для дівчинки був поцілунок на ніч від Ліди. На жаль, це рідко траплялося, жінка віддавала всю свою любов Мирону й Оленці, а на дівчинку її просто не вистачало.
Але з часом байдужість мачухи перетворилася в озлобленість і роздратування. Все, чого б не торкнулася дівчинка, викликало в мачухи обурення: речі, куплені їй на останні гроші вона не носить, по дому не допомагає, грубіянить. Вона намагалася поскаржитися батькові, але той відмовився втручатися, сказавши вирішувати їх проблеми самостійно. Тому Маринці нічого не залишалося, як просто піти з рідної домівки.
Оскільки дівчинка володіла гострим розумом, вона без проблем вступила в будівельний інститут, де надавали гуртожиток. Марина вчилася на відмінно і закінчила навчальний заклад з червоним дипломом. Потім вона довгі роки будувала кар’єру, зовсім закинувши особисте життя. Її зусилля увінчалися успіхом і вона нарешті змогла придбати власне житло, облаштувавши в ньому все якнайкраще, а також купити дорогу іномарку.
З родичами вона контакту не підтримувала, навіть у відпустку воліла їздити тільки в Європу.
Час минав, Ліда вийшла на пенсію й осіла будинку. Діти створили свої сім’ї та подарували матері онуків. Все, здавалося б йшло своєю чергою, як раптом, в один прекрасний день у двері квартири подзвонили … колектори. Виявляється молодша і найулюбленіша донечка набрала в банку купу кредитів, а платити не було чим. Вона за звичкою все сподівалася на допомогу матері, але як тільки та вийшла на пенсію, пояси довелося затягнути тугіше.
На цій підставі Олена посварилася з чоловіком і переїхала до матері. Колектори буквально брали в облогу квартиру, поки нарешті Лідія не витримала і пішла на уклін до нелюбої нерідної дочки з проханням сплатити борги, оскільки знала, що добробут Марини дозволить це зробити.
Думала, що дівчина допоможе своїй родині.
– Ні. Вибачте, не можу зарадити вашій біді. Треба спершу все обдумати, а не гроші позичати. А те. що ми родина – просто пусті слова. Я зайнята, не можу говорити, – сказала дівчина та кинула слухавку.
Тоді вони перестали спілкуватися та навіть не телефонують на дні народження та інші свята. Ліда вважає, що донька проміняла родину на гроші.
А що б ви зробили на місці дівчини? Погоджуєтеся з її словами?
