Я зі своєю сім’єю проживав в невеличкому містечку. У нас завжди були теплі та дружні відносини. Тоді ми виховували трьох синів. Я працював на шахті, а моя Юля була в декретній відпустці. Все у нас було дуже добре, але на все своє життя я запам’ятав один випадок, який докорінно зруйнував всі мої погляди щодо сімейних обов’язків.
Зараз вам все детально розповім.
Я колись вважав, що робота на шахті дуже важка. Я приходив з роботи і на мене завжди чекала привітна дружина, смачна вечеря та чиста квартира. Але одного разу, коли синочку виповнилося лише дев’ять місяців, я прийшов з роботи, а моя дружина мені говорить:
– Юра, поноси на руках трішки Діму. У мене вже дуже болить спина. Він такий крихітний, але вже важкий.
– Юлю, а у тебе совість взагалі є? – відповів я. Ти сидиш постійно вдома, а я працюю в шахті. У мене теж руки болять, ти б спробувала цілу зміну там попрацювати.
А ось коли Дімі виповнилося півтора року, то нам надійшов лист, в якому було написано:
«Померла бабуся Ольга».
Оскільки потрібно було їхати в інше місто, то я запропонував, щоб Юля поїхала одна, а я посиджу з дітьми вдома. Наступного дня я взяв відгул на роботі, а Юля почала збирати свої речі.
– Ти коли назад повертаєшся? – питаю.
– Постараюся швидко впоратися.
Вже з перших хвилин я зрозумів, що допустив велику помилку. Думав, що спокійно собі дома відпочину, бо до відпустки було ще далеко.
Нагодував дітей, побавився з ним і став вкладати їх спати. Думаю, ось зараз вони всі міцно заснуть, а я подивлюся телевізор.
Але моїм планам не судилося збутися. Заснув тільки середній син, а старший та молодший навіть не думали про сон.
Наступний ранок виявився для мене ще важчим. Потрібно було приготувати щось поїсти. Молодший, в основному їв лише молочні продукти. Думаю, зараз швидко зварю кашу і всіх нагодую. Зварив так, що перша порція молока у мене втекла. А скільки взагалі потрібно крупи? Гаразд, насиплю на око. Тепер з каструлі почала вилазити каша.
Опустивши руки, я просто вирішив дати дітям склянку молока та булочку з маком.
Так, тепер потрібно збиратися на прогулянку.
Почав одягати дітей, добре, що хоч старший вже навчився самотужки одягатися.
Вирішив, що найкраще дітей спробувати одягати по черзі.
На середнього одягнув колготи, теплий светрик, комбінезон, куртку, шапку, дав рукавиці – готово. Тепер залишився лише молодший.
Раптом середній каже:
– А я хочу в туалет!
– А чому ти раніше мені про це не сказав?
– Я раніше не хотів, а тепер хочу.
– Потерпи декілька хвилин, зараз одягу Діму і підійду до тебе.
Але сталася “катастрофа”, тому середнього сина потрібно було терміново переодягнути. Дімка почав викрикувати, а слідом за ним і старший син:
– Мені вже жарко.
Нарешті всі дружньо вийшли на вулицю. Боже мій, невже мене такі випробування чекають щодня? Я не витримаю!
Після того, як ми погуляли в парку, прийшли додому та роздягнулися. Глянув на гору одягу і думаю, куди ж його тепер порозкладати? Гаразд, розберемося з ним трішки пізніше. Діма захотів їсти. А що йому приготувати?
Кашу більше варити не хочу. Все, що завгодно, але тільки не вона. А що? Почищу картоплю, зварю її та зроблю пюре. Поки я готував, то діти встигли порозкидати в квартирі все, що бачили на своєму шляху. Молодші почали кричати не своїми голосами. Ну добре. Нагодував. А що приготувати на вечір? Зварю курячий бульйон. Поки варилося м’ясо, я вирішив прилягти та відпочити. Діти теж заснули.
Ліг я на диван і заснув. Прокинувся від неймовірного смороду, весь бульйон плиту залив. Приготував дітям знову пюре.
Вирішив покласти дітей спати, а потім прибрати весь бардак в квартирі. І раптом я пригадую, що їх потрібно покупати. Набрав воду у ванну, посадив одразу всіх трьох. Витягнув, витер, одягнув чисту білизну. Коли почав заколисувати Діму, то помітив, що десь пропала його соска. Діма почав плакати та кричати не своїм голосом:
– Зараз тато її пошукає.
Вже дванадцята ночі, а ми всі шукаємо соску.
А як її можна взагалі знайти в такому бардаку? Вирішив постукати в двері сусідці, у неї є дочка, можливо має ще одну соску.
– Аня, це Юра. Врятуй мене, малий не може заснути без соски.
– Ой, Юра! Так у нас одна соска, Маринка смокче. Є дуже стара, не знаю, чи малий її захоче смоктати.
– Давай її.
Ретельно промив соску та дав Дмитрику. Моментально заспокоївся та заснув. Старші теж лягли.
Я заснув прямо посеред всіх розкиданий речей, навіть забув, що нічого сьогодні не їв.
Вранці відкрив очі і одразу почав думати, що приготувати Дімі.
І раптом – дзвінок у двері!
Відкриваю двері – а на порозі стоїть моя Юля:
– Ну що, всі живі та здорові?
Нарешті мене врятовано.
Юля одразу почала прибирати, навіть не сказала мені жодного слова. Розповіла, що поховали бабусю, а нам перейшов в спадок її будинок.
– Юлю, купімо декілька сосок. Бо це була катастрофа.
– Давай!
– Якби ти сьогодні не повернулася, то я б більше не витримав.
Це був найкращий день у моєму житті. Тепер я вважаю, що шахтар – найлегша професія на цілому світі.
А вам сподобалася історія?
