Все життя я старалася турбуватися про інших. Мені хотілося подобатися абсолютно всім, тому часто я виконувала всі прохання та бажання, навіть якщо це не приносило ніякого задоволення мені. Я вже навіть не пам’ятаю, як це все почалося. Спочатку я намагалася догодити чоловікові. Замість того, аби просто відпочити після роботи, я приходила на кухню й увесь вечір готувала їжу на декілька днів наперед. Або ж просто прибирала, чи дивилася разом із ним його улюблений фільм, який насправді терпіти не могла.
Якщо вибір стояв між тим, щоб відвести сина на футбол чи піти перевірити своє здоров’я, я звичайно обирала перше. Щастя сина має бути на першому місці. Новий одяг та взуття в першу чергу купували їм, а я могла 3 роки ходити у стареньких туфельках. Чому? Тому що я вже зріла жінка й мені важливо, аби були щасливі мої хлопці. Такий підхід у мене був у всьому, але одного дня я про це задумалася. Чому так сталося? Чому я все життя стараюся бути “зручною”. Можливо це така модель поведінки запозичена у батьків? Чи просто риса характеру? Я довго шукала відповідь, але одного разу вона сама прийшла до мене.
Я просто не любила себе. Так, звучить банально, але з цією проблемою живе безліч людей, які навіть не замислюються над тим, наскільки сильно їх поведінка отруює життя. Як це змінити? Спершу буде дуже складно, але варто спробувати. Ставтеся до себе так, як ви ставитеся до своїх близьких. Не шкодуєте сину грошей на їжу з ресторану? Дозвольте й собі хоч раз туди піти. Купуєте чоловікові нову кофтинку? Оберіть нове плаття й собі.
Звичайно, це дуже складно, адже часто ваші бажання можуть розбігатися з бажаннями інших. Взяти хоча б мій приклад. Вчора хотіла прийняти ванну з морською сіллю, а її лишилось на один раз. Вирішила лишити синові, адже він дуже любить такі процедури. Подумала: “Хіба я не обійдуся?”. А потім зупинила себе й вирішила, що не обійдуся! Влаштувала собі справжнє спа прямо вдома й отримала від цього неймовірне задоволення.
Як ви вважаєте, себе потрібно любити більше?
