– Я пропоную пожити нам деякий час окремо! – раптом сказала Ольга чоловікові.
– Що, що? – не вірив своїм вухам Ілля.
– Ти все правильно зрозумів, – повторила дружина. – Я переїду на деякий час до мами.
– Оце збіг, – відказав чоловік. – Я також хотів тобі це запропонувати і планував оселитися на дачі у батьків.
– А з якого дива у тебе з’явилися такі думки? – здивувалася Ольга.
– Мабуть, з таких же причин, що й в тебе.
– Ну ні. У мене є реальні причини, щоб бути незадоволеною. А в тебе які?
– Мене виснажує таке життя.
– Уточни, будь ласка.
– Я втомився бути незадоволеним тобою.
– Ти серйозно? – обурилася жінка. – Як на мене, то я просто ідеальна дружина!
– Ідеальна?! – підвищив голос Ілля. – Та це я зразковий чоловік, а ти…
– Ану продовж речення, – кинула виклик дружина.
– Я ненавиджу твою гречку. Ти це знаєш?
– Ненавидиш? – перепитала Ольга.
– Так! Жую її через силу!
– Ти мені про це ніколи не говорив, – відказала жінка.
– Тоді тепер будеш знати, що я такого їсти не хочу!
– Але ж це така корисна крупа…
– Цього замало. Їжа має бути не лише корисною, але й смачною. А ще я не розумію, навіщо ти постійно вдягаєш цей старий жахливий халат? Хіба більше немає в чому ходити по хаті? На роботу ти завжди збираєшся, немов на показ мод, а тут…
– Та ти спочатку на себе поглянь! – образилася Ольга. – У мене взагалі таке враження, що ти хочеш морально розчавити мене.
– Чому це? – здивовано запитав Ілля.
– Бо змушуєш слухати свої жахливі співи.
– Мені подобається співати. Хіба це проблема?
– Якщо у тебе немає слуху, тоді так!
– А хто сказав, що у мене його немає?
– Я. До речі, у мене за спиною закінчена музична школа по класу баяна, тому раджу повірити мені на слово.
– А чому ти раніше мовчала?
– Не хотіла образити тебе.
– А зараз захотіла?
– Оскільки ми хочемо роз’їхатися, то я готова висловити усі свої претензії!
– Це скільки їх у тебе? – перелякався Ілля.
– Десятки! – заявила Ольга. – Ми лише пів року разом, а я втомилася мити усе твоє взуття!
– Я жодного разу не просив тебе це робити.
– Ну і що з того? Мені соромно виходити з тобою в люди, коли у тебе брудні черевики. Ти хоч памятаєш, коли останній раз пастував їх?
– Ні…- замислився чоловік.
– Я ще дещо згадала!
– Кажи, – приготувався чоловік до нової порції докорів.
Однак Ольга замовкла.
– Ти не соромся. Говори те, що думаєш, – перервав мовчанку Ілля. – Я готовий почути усю правду.
– Я хочу дати тобі можливість висловитися. Чим я тебе не влаштовую?
– Не те щоб не влаштовуєш…- почав чоловік. – Мене дратують певні дрібниці. Як з халатом, наприклад. Накипіло, розумієш?
– А якщо я зараз зніму халат і одягну щось інше?
– Мені було б дуже приємно.
Жінка підвелася і попрямувала до шафи. Тим часом чоловік пішов в коридор чистити взуття. Раптом у нього вирвався традиційний спів, який він одразу зупинив.
– Тепер мої черевики чисті, – сказав Ілля дружину.
– А на мені інший одяг і гречка вже в смітнику, – відказала Ольга. – Можу приготувати нам омлет. Будеш?
– З радістю
Більше про переїзд вони не говорили…
На які думки вас наштовхнула ця історія?
