Я нещодавно зустріла свою стару приятельку, колись ми жили в одному будинку. Ми вже давно не бачились, тому нам було про що поговорити.
– Як син твій, Сашко?
Мирослава опустила очі додолу і замовкла, змінився її настрій. Я одразу зрозуміла, що щось е так.
– Не знаю. Я з ним вже давно не спілкуюся..
– Це як? А чому? Він же твій єдиний син і стосунки у вас такі хороші завжди були..
Це і справді було так. Мирослава зі своїм чоловіком розлучилась, коли сину ще й 3-ох років не було. Тому вони дуже один одного підтримували.Він ріс справжнім чоловіком, вона виховувала у ньому стержень. А син дуже любив і поважав маму.
– Були.. Він після того, як закінчив університет, зустрів Анжеліку. Вони жити почали разом, орендують собі жило. Я була щиро рада за сина. Це ж добре, що він налагодив своє особисте життя. Уже й внуків чекала…
Жінка почала плакати. Їй було сумо згадувати усе.. Вона розповіла, як на день народження Сашка зібралась зробити йому сюрприз, спекла торт, приготувала подарунок і пішла в гості. Вона не попередила, що прийде, аже думала, що в оселі сина завжди бажаний гість. Та вийшло не так. Її зустріла невістка і усім своїм виглядом показала, що їй тут не раді.
Сашко теж стояв не рухався, не запросив її увійти, не обійняв. Мирослава зрозуміла, що краще їй буде піти.. Вона залишила торт і подарунок і зазбиралась додому. На очі навертались сльози. У вітальні був накритий стіл, отже вони чекали гостей, але не її. Син навіть не намагався зупинити маму, не то щоб вибачитись і пояснити, що у нього інші плани були..
– Після цього він мені навіть не зателефонував – закінчила свою розповідь Мирослава.
– Я не повірю. Невже він так міг?
– Я, мабуть, надто багато ним опікувалась, тому він виріс таким егоїстом.. Треба було собі більше часу приділити, кар’єрі або стосункам. Зараз і результат був би іншим..
Жінка досі була вродлива, але вогник у її очах вже зник.
– А зараз, як тобі живеться, Миросю?
– Не скаржусь. Купила собі квартиру ближче до центру. Стару продала. А син навіть не знає, де його матір тепер живе, хоч я номер телефону не змінювала, він міг би поцікавитись. А ще цуцика маленького маю, тепер гуляти з ним щодня ходимо.
– То ти зовсім його не бачила?
– Ні. Лиш один раз, коли гуляла десь здалеку їх помітила. Невістка вагітна була. Зараз вже вродила, мабуть..
– Тобі навіть не говорили?
Мирослава вже нічого не говорила. Я бачила, як їй болить… Тому вирішила більше за це не розпитувати. Ми ще трохи поговорили і розійшлись.
Та я ще деякий час сама була засмучена. Думала, як можу їй допомогти. Можливо, варто побесідувати з її сином?
Ви як гадаєте, варто жінці втручатись в цю ситуацію?
