До нас у гості завітали свати. Сказати, вони виявились досить колоритною парочкою.
Жінка прийшла з живим гусаком, в яскраво оранжевому сарафані. Досить ризикований вибір одягу в її то віці! Коли вона посміхалась, одразу впадав в око її передній золотий зуб.
Чоловік був одягнений у коричневі штані і білий светр. Проте його неординарність видавала синя сумка у клітинку, від чого склалась думка, що він приїхав із села.
Спершу я не зрозуміла, хто ці люди і що вони хочуть. Продати гусака чи що?
– Нам живих гусей не потрібно – сказала я відкривши двері
– Як це не потрібно? У нас товар, а у вас купець! – сказала жінка.
– Який купець? Ще раз повторю, нам нічого не потрібно!
Гості зайшли у квартиру без запрошення. Жінка вснула гусака мені в руки. Птах зашипів на мене. Мабуть, він як і я, не розумів, що робиться.
– Ну як же, ми стільки років ростили квіточку, хто її зірвав, той тепер хай забирає!
До мене нарешті дійшло! Вони прийшли сватати свою дочку з моїм сином. Але ж йому всього дев’ятнадцять…
– Вибачте, а ви нічого не наплутали? Точно туди потрапили? – вирішила я все ж уточнити.
– Ну ясен-красен, що сюди, помилок бути не може – відповів чоловік. Він витяг зі своєї сумки баян. У мене мало щелепа не відвалилась.
Сама не в собі від нерозуміння, подзвонила до сина,який був на навчанні. Він був здивований не менше, ніж я:
– Про яку дівчину ти говориш, мамо?
– Як звати вашу дочку?
– Олінька, наша квіточка. Тепер вам око буде милувати – продовжувала нахвалювати мама свою дитину.
Мені аж цікаво було подивитись на цю “квіточку”, зважаючи на те, як виглядала її мама.
– Про Олю, синку.
– Ти що з дуба впала? Ти ж знаєш, що у мене після Оксани нікого не було. Що ти верзеш? – не розумів син.
“Сват” попросив слухавку і почав розмовляти з хлопцем, при цьому декілька разів назвавши його Юрою.
Я зрозуміла, вони точно сплутали адресу. Адже мого сина було звати Максим. Вочевидь, син виправив чоловіка щодо свого імені.
-То ж ти не Юра? – перепитав той здивовано.
В квартирі запала тиша. Сичав лише гусак. Ми переглядались.
– Це ж вулиця Шевченка 21? – спитав мене чоловік обережно.
Я видихнула.
– Так, але це будинок “б”. Вам потрібно було в арку не входити.
Жінка забрала від мене гусака, посміхнулась і вони вийшли. Я зачинила за ними двері і пішла на кухню по вино. Ох, оце день вийшов веселий!
Максим прийшов додому із навчання. Я завела розмову з ним:
– Синку, думай про майбутнє. Тобі дітей ще рано, тому будь обережний, захищайся. І не спи з усіма підряд. Я тобі у себе на шиї сидіти потім не дам!
– Мамо, ну чого ти! Я найближчим часом сім’ї заводити не збираюсь. Спершу на ноги потрібно стати. А тоді вже думати…
Син заспокоїв мене. Як камінь з душі. Хоч довго ще мені снилась Оля з баяном в одній руці і з гусаком в іншій.
Я буду погано свекрухою, не дам пов’язати долю сина з абиким, а радше із такими “клоунами”.
Як ви вважаєте, чи правильно з боку мами, вказувати сину, хто йому пара? Ви засуджуєте чи підтримуєте таку позицію?
