– Любий, у моєї подруги зламалося ліжко, допоможеш? – люб’язно спитала Віка.
– Ти знущаєшся? Я недавно їй полицю прибивав – нервував Олег.
– В неї більше нікого нема. А ти в мене маєш золоті руки. Допоможи, будь ласка! – а по очах бачила, що він згоден.
За всі спільні прожиті роки вона добре його вивчила. Коли повертається з роботи сердитий, то вона його не чіпає. А коли щось бурхливо розповідає, то не сміє його перебити й киває головою.
Вони познайомились на підприємстві. Віка працювала секретарем, а Олег вантажником. Майже з самого початку знайомства у них виникнули палкі почуття. Пара через кілька місяців вже стояла перед РАЦСом. А за кілька років по їхній квартирі вже бігала дітвора.
Жили вони добре, грошей було достатньо і вони ні в чому собі не відмовляли. Купили машину, щороку їздили на море, а потім і на власне житло переїхали. Не життя було, а казка.
– А вас так гарно! – прийшла на новосілля давня подруга Віки.
Вони дружили з дитинства. Та доля подруги не склалась. Чоловік залишив її й маленького сина. З часом вона звикла до самостійного життя. А подруга допомагала у разі потреби. На питання чи хотіла б вона, щоб чоловік повернувся, та казала, що ні, навіщо їй людина, що нічого не вміє і жаліла про їхній шлюб. Навпаки нахвалювала коханого подруги.
– Та він не такий же й ідеальний, як тобі здається!
– Подивися навколо! Ти живеш у власній квартирі, він возить тебе на машині, діти-красені, а я церковна миша, навіть по дому не можу собі дати раду. Може він допоміг би мені зі старим диваном?
– Люба, у нього зараз багато роботи. Ми тоді допоможемо як тільки з’явиться трохи вільного часу.
– Звісно, буду дуже вдячна!
Дівчата перевели тему і не помітили як за вікном заблищали зорі.
Наступного дня на Олега чекав ситний гарячий обід та ідеально вимита квартира. Та це хороше життя тривало не довго. Якось Віка подзвонила подрузі й запропонувала ввечері попити кави.
– Сьогодні не зможу, почуваюсь недуже. Давай іншим разом?
Та Віка не послухала, а вирішила зробити їй сюрприз. Накупила фруктів і поїхала до неї додому. Подзвонивши у двері вона почула якість дивні кроки, подруга відчинила їй у рушнику, а позаду пробігав напівроздітий Олег. Жінка все зрозуміла і пішла геть.
Того вечора усі речі чоловіка були зібрані й доставлені кур’єром до квартири подруги. Дітям вона теж все пояснила і ще змінила замок у дверях. Потім подала на розлучення і гірко плакала.
Спочатку Віці було складно звикнути до нового життя без чоловіка, та вона влаштувалась на роботу і старалася завести нових друзів. Через рік самотності повернулася її подруга.
– Чого тобі? – спитала через двері Віка.
– Благаю, впусти мене, це важливо! – молила нещасна зі сльозами на очах і таки зайшла всередину, – я не можу жити з твоїм чоловіком! Забери його назад, прошу!
– Що? Як ти собі це уявляєш?
– Він у всьому порівнює мене з тобою. Я майже все роблю не так, виправляю і менше сплю – це було видно по її обличчю, жінка ніби постарішала на 5 років.
– Я тебе попереджала, що він не є ідеальний. Думаєш ми за 1 день побудували наші стосунки? Нам знадобилося 10 років! І ми щиро любили один одного, чого не можу сказати про вас! Ти зробила свій вибір, тому нічого зараз жалітися! – і двері зачинилися перед носом подруги.
З того часу Віка відчувала себе вільною людиною. У подруги з Олегом та і не склалося і він приходив просити пробачення. Але жінка з гордістю йому відмовила. Бо кохана людина не може просто так зрадити. Вона його так і не пробачила.
Чи правильно вона вчинила?
