У шлюбі я була всього два роки. Чесно кажучи з самого початку я не покладала великих надій на нього, але все ж думала, що мені вдасться вберегти сім’ю. Вірила, що ми зможемо створити щасливе майбутнє, але не склалося.
Мій Любомир любив більше проводити час з друзями, а не зі мною чи сином. Після роботи він тільки те і робив, що ходив у бари з колегами чи навіть малознайомими товаришами. Я ж тим часом сама бавила дитину вдома і все чекала на його повернення.
А рік тому до мене дійшли чутки, що він давно зраджує. Йому підходило безтурботне і веселе життя за межами дому. Адже навіщо докладати зусилля для сім’ї, якщо це так “важко” і не “цікаво”. Вдома ж завжди було чисто, тепло, смачно приготовано і затишно, тільки він цього не цінував.
Перед цим якраз наближався Новий рік. Я думала, що треба щось міняти у своєму житті.
Я кілька днів скуповувала продукти, і вже перед самим святкуванням о 9 вечора у мене все було готове. Стіл накритий, ялинка прикрашена. Я все дивилася на годинник, але чоловік так і не прийшов. Навіть після опівночі. А зранку я почула, що хтось сильно стукає у двері.
Напевно його здивувало, що під дверима усі його речі були складені по пакетах і ніхто навмисне не відчиняв. Він ще трохи погрюкав і пішов, забравши усе. Куди він подався мені було байдуже.
Так по-новому почалося моє життя, адже я загадала бажання, щоб все змінилося на краще. Тепер Новий рік моє улюблене свято.
Але чи не поспішила я з рішенням? Може він надумається?
