Бабусі люблять проводити час зі своїми онуками і люблять їх навіть більше, ніж своїх дітей. Для батьків така допомога є дуже цінною, але що буде, якщо бабуся буде виховувати дитину за своїми правилами? Дізнаємося з цієї історії.
Декілька тижнів тому в моєму домі пролунав неочікуваний дзвінок. Виявилося, що телефонував син із сумною звісткою про те, що невістку забрала швидка. Він попросив мене посидіти з дитиною, бо більше нікому. Звичайно, що я погодилася.
Та одразу після народження онука молоді батьки не підпускали мене близько до нього. Я пропонувала свою допомогу, але мені завжди відмовляли. Згодом я перестала нав’язуватися.
З Русланою у мене непогані стосунки, але ми не близькі. Останній раз я їх бачила ще весною, бо коли сказали сидіти вдома, невістка дуже хвилювалася за своє здоров’я і по декілька разів вимивала хлоркою увесь дім.
І от мені привозять онука на декілька днів разом з усіма потрібними речами. Син запропонував навіть надути м’яч, на якому його дружина заколисує зазвичай малого. Але я не хотіла витрачати на це час, бо Гліб мав їхати в лікарню. Сам ж подзвонила на роботу, розповіла про ситуацію і взяла відпуск за свій рахунок.
Лише через п’ять днів до мене зателефонувала невістка. Вона поцікавилася, як поживає її син. Запитувала, чи добре їсть і чи спить. Я її запевнила, що в нас все гаразд. Лише перша ніч була складною, але вже на третій день онук добре засинав. Мені вдалося його заколисувати без м’яча, як це звикла робити невістка. Також я годувала немовля не купленими дитячими пюре, а домашніми.
Загалом онук пробув у мене два тижні. Та невістка замість подяки закидала мене докорами, мовляв, я неправильно доглядала за дитиною. Зараз вони знову тримають мене на відстані. Хоча я впевнена, що зробила все правильно і краще б вони прислухалися до моїх порад.
А як ви вважаєте, хто правий у цій ситуації: батьки, які мають свої методи виховання, чи бабуся, яка з власного досвіду хотіла зробити як краще?
