Свекрусі я ніколи не подобалася. Вона все життя мріяла, аби її синочку діставалося все найкраще. Я під цю категорію, на жаль, не підпадала.
Але уваги на такі дурниці я не звертала, бо знала собі ціну й без схвалення Марії Миколаївни.
Я хоч і народилася у селі, але змогла знайти в собі сили досягти в житті успіху. Сама вступила на бюджет, закінчила університет з відзнакою, а потім без особливих труднощів обійняла солідну посаду в одній з найпрестижніших компаній міста.
Мені не потрібен був чоловік лише для того, щоб забезпечувати сім’ю, я могла й сама про себе подбати. Тож коли я зустріла Василя, то погодилася вийти за нього заміж лише тому, що справді його кохала.
На той час я вже змогла придбати собі власну квартиру, дякуючи допомозі своїх батьків. Ні хвилини не сумнівалася – взяла Василя жити до себе. Хто б міг подумати, що все так обернеться.
Як тільки ми з чоловіком дізналися, що скоро станемо батьками, то одразу вирішили, що в декретну відпустку піде Василь.
Вся справа в тому, що я заробляю вдвічі більше, тож цілком логічніше, що я мала б стати основним годувальником сім’ї.
На щастя, гординя і зранене чоловіче его – поняття далекі від мого Василька, тож він погодився на такі умови, бо розумів, що не зможе дати дитині і мені всього необхідного за свою заробітну плату.
Не знала я, що обов’язки догляду за дитиною, прибирання і готування ляжуть насправді не на плечі чоловіка – ними активно займеться моя свекруха.
Тільки я виходила з квартири, як Марія Миколаївна з’являлася на порозі тут як тут.
Звісно, я зовсім не була проти, щоб вона на перших порах допомагала синові розібратися з побутовими питаннями, але коли я стала свідком того, як вона розпоряджається продуктами, які я купую за власні гроші, то розізлилася не на жарт.
Синові вона готувала вишукані делікатеси, яких до вечора вже й не залишалося. Я приходила втомлена і голодна, але варто мені було заглянути в холодильник, який я лише вчора наповнила продуктами, як я там могла знайти лише залишки овочів та кілька яєць.
Більше того, після приготування вечері свекруха залишала за собою на кухні такий безлад, що мені доводилося витрачати цілий вечір на те, щоб навести лад у власній домівці.
Мій терпець увірвався тоді, коли Василь повідомив, що його мати збирається звільнятися з роботи, бо дуже втомлюється створювати затишок у нашій квартирі.
Коли я це почула, то заледве стрималася від того, щоб не розсміятися чоловікові просто в обличчя.
Але мовчати я більше не могла. Вирішила відверто поговорити зі свекрухою:
– Маріє Миколаївно, скажіть, будь ласка, хто вас просить приходити до нас щодня і допомагати Василеві виконувати його ж обов’язки. Він вже не мала дитина, тож може подбати про свою сім’ю сам.
– Ти невдячна! Якби не я, ти б навіть не мала, що їсти, – кричала свекруха.
– Та що ви? А хіба ви не готуєте синочку страви з продуктів, які я купила на зароблені мною кошти? То ще хто і кого годує, – відповіла я.
Марія Миколаївна ще кілька разів назвала мене невдячною і бездушною, а потім заявила, що не з’явиться на порозі нашого дому, поки я перед нею не вибачуся.
Та я й не збиралася цього робити. Сподівалася, що й чоловік мене підтримає, але цього не сталося.
Він звинуватив мене в тому, що я грубо і невиховано повелася з його матір’ю і поставив мене перед вибором: або я прошу пробачення у неї, або ж йду в декретну відпустку, замість нього.
Цілком очевидно, що я обрала 2 варіант. Хто ж знав, що мені за це рішення доведеться так дорого заплатити?!
Як тільки Василь отримав першу зарплату, то повідомив мені, що не збирається утримувати мене і дитину на свої кошти, мовляв, мені виплачують декретні, от за них я й маю жити.
Не вистачить усіх слів, аби описати моє обурення. Я годувала чоловіка з власної кишені, навіть і в думках не було ідеї приховати від нього бодай одну гривню, а тепер Василь відплатив мені за мою щирість такою монетою.
Я розуміла, що сам він би не здогадався піти на таку підлість, це все Марія Миколаївна сина напоумила.
Що тепер робити – не знаю. Грошей не вистачає на те, аби прогодувати і себе, і малюка.
Дійшло до того, що Василь запропонував навіть харчуватися окремо.
Я думаю, що нашій сім’ї настав кінець, і варто якомога швидше подавати на розлучення. Мене хвилює лише одне – кому я буду потрібна в такому віці та ще й з маленькою дитиною на руках?
Але терпіти знущання чоловіка і його матері більше не можу.
Що порадите головній героїні?
Як можна пояснити Василю, що він неправий?
Фото з відкритих джерел
