Я завжди була поруч, коли ти мене потребував. Моє любляче серце не дозволило б мені поводитися по-іншому…
Ти не помічав, але я завжди намагалася бути чесною, дбати про тебе, підтримувати й любити. У мене була одна мета – зробити тебе щасливим.
Я відчувала, що у тебе немає взаємних почуттів. Однак в мені жила надія, що це змінитися. Я сподівалася, що мого кохання вистачить на двох, а згодом ти прокинешся і зрозумієш, що я тобі також дорога.
Марні ілюзії…
У мене була наївна віра в те, що ми станемо одним цілим, але ти ніколи не підпускав мене занадто близько. Ти знав, що я знаходжуся на повідку. Як тільки ти покличеш, то одразу вірно замахаю хвостиком і прибіжу. Ти користувався моїми почуттями.
Чому ти не дав мені спокій? Хіба тобі подобалося гратися зі мною?
Ти швидко звик до моєї відчайдушної любові, але мене не влаштовували такі стосунки. Я хотіла отримувати те, що віддавала. Я хотіла взаємності.
Мені потрібно було відчувати себе бажаною й коханою. Я прагнула стати жінкою, які цінують й поважають. Тою, з якою хочуть бачитися кожного дня, а не коли зручно.
Я б віддала тобі все, що в моїх силах, але це не викликало взаємності.
До останнього у моїй душі жила надія, що ти змінишся. Я хотіла стати гідною, тому займалася самокопанням і пошуками власних недоліків. Але ти продовжував нехтувати нашими стосунками.
Та одного вечора я вкотре подивилася в дзеркало і побачила там молоду й вродливу дівчину. У її очах палала пристрасть й енергія. Вона не заслуговувала на приниження та недбале ставлення.
Прийшов час рятуватися від болю і розірвати ці токсичні стосунки.
У тебе було все, але ти не цінував цього. Ти ще не розумієш, що втратив, але згодом пожалієш про свою поведінку. Мені не було шкода для тебе цілого Всесвіту, навряд чи ти знову знайдеш таке віддане кохання.
А у вашому житті траплялося невзаємне кохання?
