Того дня до нас у гості приїхала свекруха. Про свій візит вирішила не попередити.
– Господи, який у вас красивий будинок. Я просто вражена! – сказала Олена Вікторівна. Здається, що вона від такого подиву аж рота роззявила.
З чоловіком Петром я познайомилася декілька років тому. Тоді ще навчалася в університеті та проходила практику у місцевій нотаріальній компанії. А Петро був моїм наставником та, власне, директором фірми. Чесно кажучи, я з першого погляду не полюбила його – він здавався таким самозакоханим, суворим, немов спеціально віддаляється від людей та зберігає статус “серйозного директора”. Така поведінка мене дратувала, я не хотіла навіть їхати на практику. Однак, треба, інакше мене не допустили б до екзаменів.
А одного вечора я затрималася та Петро запропонував підвезти додому. Тоді він і признався мені у коханні. Сказав, що я йому сподобалася з першого погляду, як тільки переступила поріг його кабінету.
– Я навмисне був такий суворим, щоб колеги не запідозрили, що я так “запав” на молоду практикантку, – виправдовувався він. Зрозуміла, що насправді Петя дуже добрий та чуйний чоловік, а ще має велике та добре серце.
Відтоді у нас почався роман. Ми прозустрічалися декілька місяців. А коли я отримала диплом та закінчила навчання, то Петро зробив мені пропозицію руки та серця. Нещодавно у нас була річниця – 2 роки, як ми у шлюбі.
Спершу ми жили на орендованій квартирі. Умови там були нормальні, район хороший, однак, ми завжди мріяли про власне родинне гніздечко. Правда, брати кредит у банку – погана ідея. Тому ми вирішили економити. Ну так, я не купувала нам на вечерю дорогі десерти та ніші продукти, могли і гречкою перекусити. Замість кінотеатрів дивилися улюблені фільми вдома. Не жаліюся на таке життя. А одного дня до мене зателефонувала бабуся та просила приїхати у гості. Я вже почала хвилюватися, що трапилося якесь лихо.
– Онученько, будь ласка, вислухай мене до кінця. Я знаю, що ти зараз з Петром збираєте гроші на власний будиночок. Тому хочу вам допомогти. Все-таки ти моя єдина онука. Я продала хату в селі, і так там ніхто не живе. Тому ці гроші віддаю вам на щастя та достаток. Сподіваюся, що цього вистачить.
Я не могла у це повірити. Знаю, що бабуся колись жила у селі та мала там невелику ділянку з хатою. Але вона вже старенька, ми не мали змоги так часто приїжджати до неї у гості. Тому бабуся переїхала жити до мами у місто.
– Бабусю, дякую. Ти навіть не уявляєш, як нас врятувала. Ось це так Петро зрадіє, коли дізнається.
– Почекай. Я розумію, що ви родина. Але послухай. Краще ти поки будинок, який ви купите, перепиши на мене. Повір, так буде набагато краще і спокійніше. От побачиш. А я потім піду до нотаріуса та напишу дарчу на тебе. Все буде офіційно. Петрові про моє прохання нічого не кажи.
Я не могла сперечатися з бабусею, адже вона мені дала майже 15 тисяч доларів. Так, ідея, м’яко кажучи, дуже дивна. Але знаю, що бабуся не бажає мені зла. Та і вона літня людина, можливо, що це її останнє прохання перед тим, як піти в інший світ?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Швидко купили ділянку, така красива, ще й ліс неподалік. Словом, ми швидко збудували наш будиночок мрії. Поставили басейн, гараж, велику терасу з альтанкою, де можна з друзями відпочивати. А ще я зробила на подвір’ї невеликий квітник. Однак, найбільше за всіх раділа моя свекруха – Олена Вікторівна. Після новосілля вона ледь не щовечора приїжджала до нас у гості. З часом такі візити почали мене дратувати. Вона поводилася так, немов тут готель і я повинна її обслуговувати. Хоча варто додати, що вона жодної копійки сюди не вклала.
– Пані Олено, а вам не важко ось так щодня до нас їхати? Ви ж на дорогу витрачаєте майже годину, – намагаюся натякнути.
– Ну ти що таке питаєш. Просто переживаю за вас, щоб ви тут не пропали без мене, – єхидно посміхається. Я бачу, як у неї виблискують очі, коли заглядає на будинок.
У мене вжене було сил терпіти таке нахабство. Байдуже, що це моя свекруха. Зібрала всю волю в кулак та пішла до неї:
– Пані Олено, мені здається, що вам вже час додому. Скоро останній автобус поїде, ви не встигнете на маршрут.
– Ну тоді я у вас переночую, нічого страшного, – радісно сказала жінка.
– Ні. Негайно покиньте мій будинок. Дістала ваша поведінка. Це не ваша домівка, я тут господиня взагалі-то.
– Це дім мого сина. Отже, я також маю повне право тут перебувати. Не смій командувати мною! – вона нахабно всілася на диван та склала руки.
Я почула, як відрилася брама та на подвір’я заїхала машина Петра. Свекруха підскочила, немов навіжена та розплела волосся. Хутчіше кинулася до дверей.
– Петрику, синочку, тут таке щойно трапилося! – плакала пані Олена. І почала такі байки розповідати про мене. Не стримувала себе у лайці та навіть сказала, що я її била та тягала за волосся. Мені аж смішно стало дивитися на такий цирк. Однак, Петро став на сторону матері.
– Думаю, що тобі варто вибачитися. Це моя мама, вона може приходити сюди, коли завгодно.
– Ну тоді забирайте свої речі та провалюйте геть. Краще я житиму сама, ніж з таким чоловіком, як ти.
– Ні. Цей будинок ми купили разом, отже, половина по закону належить мені. Чи ти забула? Так що я завтра напишу заяву на розлучення! – погрожував Петро, а свекруха за його спиною єхидно посміхалася.
– Не хвилюйся, я закон добре пам’ятаю. Купити – це одне. А хто власник по документах – то вже зовсім інша річ, – відповіла та кинула йому в обличчя теку з документами.
Помітила, як чоловік зі свекрухою зашарілися. Вони не очікували дізнатися таке – офіційно, моя бабуся є власницею ділянки та будинку. Тільки тоді я зрозуміла, чому старенька попросила виконати таку дивну, на перший погляд, обіцянку. Немов вона все відчувала та хотіла мене зберегти від лиха.
Того вечора я спала сама у великому будинку. Не зронила навіть сльозинки, коли Петро збирав свої речі та поїхав геть. Я більше не хочу жити з таким чоловіком під одним дахом. Як би сильно ви не кохали, все одно не варто наївно довіряти людям. Адже ніхто не знає, про що вони насправді думають.
А ви погоджуєтеся з такою думкою? Хто не правий у цьому конфлікті? Варто помиритися з Петром?
Невістка запросила нас на свій ювілей в ресторан. Настрій зіпсувався, коли ми побачили святковий стіл
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Гарний рецепт смачного торта «Бите скло». Рідним сподобається
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
10 фото дитинчат видр, які піднімуть вам настрій навіть в найгірший день
Аджика з кабачків — в рази смачніша від традиційної. Встигніть запастись на зиму
Моя свекруха замовила на ювілей таке, від чого в мене очі на чоло полізли
– Тільки не кажи, що Алла знову “на годинку”, – сказала я, коли Вадим утретє перевернув телефон екраном донизу. Він зітхнув так, ніби це я щось зіпсувала. Вадим народився 31 грудня о десятій вечора, і в його сім’ї це чомусь означало одне: день народження в нього, Новий рік у всіх, а біля плити стою я.
Ніхто не кинувся Нелі співчувати, коли її чоловік пішов до молодої жінки. Кожна з нас думала приблизно однакове: «От тепер подивимося чи так буде їй усмішка блаженна з лиця не сходити, чи будуть такі прикраси та одяг, от тепер дізнається, як то життя прожити, як ми».
Не поспішайте гніватися на Бога, коли Він руйнує ваші плани. Ось чому…
Не думав, що одного дня прокинуся з думкою, що життя ніколи не буде таким як раніше. Все виправила записка від дружини
Я мріяла про велике весілля, однак, тоді у мене було обмаль грошей. Порадилася з бабусею та вирішили взяти гроші в кредит. А поки я готуватимуся до весілля, паралельно ще й закінчу університет, то всі кошти бабуся взяла до себе на збереження. Але через два місяці її не стало та я прийшла додому за грішми
Дівчина розповіла, на які незручності людям із нестандартними параметрами доводиться натрапляти щодня
В нас квартирі господарює три жінки: моя мати, я і невістка. От остання заявилася, що їй старенька заважає і додає лише клопоту. Яке вона має право взагалі щось говорити про мою матір?
Ваш вибір кави розповість про те, які ви в стосунках. Дивно, але це дійсно правда!
“Ви просто погляньте на її волосся!”, – свекруха наполягає на тому, щоб ми поголили голову нашій дворічній донечці
Мисливцю на слонів та левів все повернулося бумерангом – його з’їли крокодили
Сергій пішов від Аліни, бо вона народила дочку, а не сина. Через рік жінка призначила йому зустріч в ресторані
