За останні 20 років у мене було багато молодих коханок. Я не шукав ту саму дівчину для створення родини, вони для мене були тимчасовою розвагою. Курортний роман, флірт з колегою чи просто інтрига на одну ніч – ось таке моє кредо. Однак, не міг навіть уявити, що чекатиме мене зовсім скоро після всіх “пригод”.
– Олег, ти це зараз серйозно? Ти не можеш мене кинути, ми ж пара і вже майже місяць зустрічаємося! Ти клявся мені у коханні та обіцяв зробити щасливою, а зараз ось так просто йдеш? – говорить мені Оля через телефон.
– Вибач, Олю, але мені здається, що я вже нічого не відчуваю до тебе. Давай просто мирно розійдемося та кожен буде жити далі окремо?
І так, я ще той покидьок, адже з всіма я ставив крапку через мобільні розмови або листи, не хотів казати про таке віч-на-віч.
Багато дівчат, з якими я зустрічався, були красиві та молоді, деяким лиш виповнилося 20 років. Мені було весело, адже разом з ними я відчував себе не таким старим та серйозним дядьком. Здавалося, що такі подруги – дієвий еліксир молодості. Нічні клуби, гучні вечірки до самого ранку та безтурботне життя холостяка.
Були й розумні дівчатка, прокидаюся зранку – а їх вже нема. Знали, що я шукаю собі інтригу на одну ніч та зранку не бажаю пити з ними каву та розмовляти про плани на майбутнє. Звісно, друзі та колеги називали мене гулякою та казали, що рано чи пізно доля помститься мені. І так жити – гріх! Але все одно, я власник своєї долі, а вони нехай мовчки заздрять. От я після роботи можу поїхати у кафе та познайомитися з милою офіціанткою, а вони йдуть додому до своїх гладких дружин та галасливих дітей. І поки я п’ю коктейль у компанії молодих красунь, вони жеруть несмачний борщ та ремонтують кран на кухні.
Однак, через декілька років на мій поріг прийшла неочікувана гостя – карма. Я тоді працював головним архітектором у великій будівельній компанії. Так що професія додавала ще плюс декілька балів до харизми та привабливості, а у гаманці ніколи не було порожньо. Мені вже майже сорок років, але виглядаю досить гарно. Ходжу у спортивний зал, купую дорогі костюми та стрижуся у барбершопі. А нещодавно купив новесеньку іномарку прямо з салону! Не життя, а казка.
От телефоную до друга дитинства та запрошую у ресторан посидіти, а він не може – сьогодні прогулянка дружиною та дітьми. Окей, нехай собі крутиться біля брудних підгузок. Написав однокурснику, що фільм вийшов класний у кінотеатрах, а той на дачі з онукою відпочиває. Ну й успіху, нехай всю суботу танцює на грядках та спину надриває. Зустрів сусіда та запитав його, чи не має бажання відвідати круту вечірку, у мене були два квитки, а у відповідь дурна фраза “вибач, запросили батьків на вечерю, сьогодні різниця нашого шлюбу”. Дурень, вже й до спідниці так причепився, просто справжній каблук.
А, можливо, я просто помиляюся? Здається, що вони дуже щасливі. От сусід допомагає вагітній дружині по господарстві, важкі речі не дозволяє носити та двері у машині завжди перед нею відкриває. Дивлюся на фото одногрупника, як він посміхається і тримає на руках маленьку онучку. Згадую, як друг плакав від щастя на весілля та як тремтіли його руки, коли одягав обручку. Тоді прийшли всі парами, а я був один-єдиний. Здається, що вже час зупинитися та завершити такий розгульний спосіб життя?
Нещодавно до нас прийшла жінка, приблизно на декілька років молодша за мене. Влаштувалася помічником менеджера з продажів. Красива, струнка, розумна та просто заполонила моє серце. Спершу я боявся до неї підійти, адже колеги вже розповіли всі цікаві плітки про мене. Однак, засинав та прокидався з думкою про Ірину. Одного дня купив каву та приніс їй на обідню перерву свіжий круасан. На щастя, вона виявилася приємною дівчиною. Ми одразу знайшли спільну мову, було багато спільних хобі та улюблених серіалів. Я вирішив діяти одразу, тому часто відвозив Іру додому та дарував квіти. Потім часто залишався у неї на ніч. Ось так ми зустрічалися майже 6 місяців.
Тоді у мене був важливий проєкт і я часто приїздив досить пізно. Іра мене часто підтримувала та допомагала. Наприклад, ніколи не влаштовувала скандали та не дорікала, а чекала на кухні зі смачною вечерею.Зрозумів, що вона – саме та жінка, з якою я хочу прожити все своє життя до останнього подиху.
Через день мала відбутися презентація. Я хвилювався, але не через роботу. Тоді я купив обручку Іринці! Ввечері замовив кімнату в елітному ресторані та придбав 1001 троянду.
– Так, я згідна! – сказала жінка та почала плакати. Я також не витримав та пустив скупу сльозу.
Наступного ранку директор викликав мене до себе у кабінет.
– Через 10 хвилин у нас відбудеться презентація, замовники вже підіймаються на ліфті! Покажи мені всі документи, хоча глянути востаннє!
Однак, коли я відкрив теку “Будівництво”.. то там було порожньо! Всі важливі макети та ілюстрації зникли! Перевіряв всю пошту, чернетки та флешки – немов його і не було! Звісно, що мій директор просто почервонів від злості.
Ось так я втратив роботу. Але нічого, вдома на мене чекає наречена. З моїм стажем легко знайду ще кращу компанію.
– Кохана, я вдома! – гукаю Іринку, адже знаю, що вона сьогодні вихідна. Але нікого не було.
Зникли всі її речі. У прихожій не було домашніх капців з вушками зайчиків, на столі не стояла улюблена чашка, яку я колись подарував на Новий Рік, навіть зубна щітка!
Помітив, що на ліжку у спальні лежить невеличкий листок та каблучка, яку я їй вчора подарував.
“Знаю, що ти не пам’ятаєш мене. Звісно, у тебе таких жінок, як я, було вагон та возик. Однак, 10 років тому ти кинув мене, коли дізнався про вагітність. Через хвилювання я втратила малюка й тепер живу з таким діагнозом, як безпліддя. Все завдяки тобі. Сподіваюся, що Бог тебе покарає. Навіть не сподівайся знайти мене – весь цей час я грала роль закоханої дурепи. Я ненавиджу тебе та буду ненавидіти до кінця своїх днів!”.
Я відчував, що серце от-от вистрибне з грудей. Не міг дихати, жадібно хапав повітря ротом та впав на підлогу. Ні, таку жінку, як вона вже ніколи не зустріти. Ось так за один день я втратив своє щастя – кохання. Все одно на роботу та проєкт, адже поруч нема Іринки…
На вашу думку, жінка правильно вчинила? Чи дали б ви такому чоловікові другий шанс?
